ІЛЬНИ́ЦЬКИЙ Володимир Данилович (23. 08. 1887, містечко Гусятин, нині смт Терноп. обл. — 12. 05. 1942, ?) — право­знавець, громадсько-політичний діяч. Батько С. Ільницького. Доктор права (1917). Закін. гімназію у м. Бережани (нині Терноп. обл., 1906), від­тоді навч. у Львів., згодом — у Віден. університетах. Від 1910 — пом. адвоката в м. Рогатин (нині Івано-Фр. обл.), від 1913 — у м. Дрогобич (нині Львів. обл.), де 1917 від­крив власну адвокат. канцелярію. Брав участь у встановлен­ні в місті укр. влади у листопаді 1918. Очолював повіт. філію «Рідної школи», госп. товариство «Під­йом». До 1930 був заст. бургомістра Дрогобича. Від липня 1925 — чл. ЦК УНДО. 1935 через не­згоду з політикою «нормалізації» ви­йшов з партії і став одним із засн. й лідерів Фронту нац. єд­ності. Восени 1939 заарешт. органами НКВС за звинуваче­н­ням у антирад. діяльності. 10 травня 1940 Дрогоб. обл. суд виправдав І., однак він не був звільнений. Згодом ріше­н­ням Особл. наради при НКВС СРСР увʼязнений на 10 р. Пере­бував у таборі в м. Старобєльськ (РФ). Помер у тюрем. вагоні під час пере­везе­н­ня в ін. табір. Реабіліт. 1970.