І́ЛЬЧЕНКО Данило Іванович (25. 12. 1894, Харків — 13. 04. 1977, Москва) — актор. Двоюрідний брат О. Ільченка. Заслужений артист РРФСР (1951). На­вчався у студії М. Синельникова. Працював у театрах. У кіно — від 1914. Згодом, у звуковому кінемато­графі, грав у фільмах «Справа Артамонових» (1941, режисер Г. Рошаль), «Кавалер Золотої Зірки» (1951, режисер Ю. Райзман), «Проста історія» (1960, режисер Ю. Єгоров), «Грішниця» (1962, режисер Г. Єгіазаров, Ф. Філіп­пов), «Вони воювали за Батьківщину» (1975, режисер С. Бондарчук) тощо. Найпомітнішою стала роль Пантелея Мелехова у трисерійній екранізації «Тихого Дону» (1957–58, режисер С. Герасимов). І. не від­значався надмірною повагою до української культури, проте двічі знявся на Київській кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка, зокрема у доволі пере­січному фільмі «Бурʼян» (1967, режисер А. Буковський; роль Мотузки-батька). Натомість у фільмі «Камін­ний хрест» (1968, режисер Л. Осика) створений І. образ Івана Дідуха — бідного українського селянина, який разом із родиною залишив рідне село й ви­їхав до Канади, — добре запамʼятався глядачам і кіно­знавцям. Скупими, проте виразними засобами І. змалював трагічну по­стать «маленької», без­захисної у вирі не­сприятливих об­ставин людини, яка зна­йшла сили протистояти лихолі­т­тю. Саме ця роль виявилася знаковою і в доробку самого актора, і в тогочасному українському кінемато­графі.