Ільченко Данило Іванович

І́ЛЬЧЕНКО Данило Іванович (25. 12. 1894, Харків — 13. 04. 1977, Москва) — актор. Двоюрід. брат О. Ільченка. Заслужений артист РРФСР (1951). Навч. у студії М. Синельникова. Працював у театрах. У кіно — від 1914. Згодом, у звук. кінематографі, грав у фільмах «Справа Артамонових» (1941, реж. Г. Рошаль), «Кавалер Золотої Зірки» (1951, реж. Ю. Райзман), «Проста історія» (1960, реж. Ю. Єгоров), «Грішниця» (1962, реж. Г. Єгіазаров, Ф. Філіппов), «Вони воювали за Батьківщину» (1975, реж. С. Бондарчук) тощо. Найпомітнішою стала роль Пантелея Мелехова у трисерій. екранізації «Тихого Дону» (1957–58, реж. С. Герасимов). І. не відзначався надмір. повагою до укр. культури, проте двічі знявся на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка, зокрема у доволі пересіч. фільмі «Бур’ян» (1967, реж. А. Буковський; роль Мотузки-батька). Натомість у фільмі «Камінний хрест» (1968, реж. Л. Осика) створ. І. образ Івана Дідуха — бідного укр. селянина, який разом із родиною залишив рідне село й виїхав до Канади, — добре запам’ятався глядачам і кінознавцям. Скупими, проте вираз. засобами І. змалював трагічну постать «маленької», беззахис. у вирі несприятл. обставин людини, яка знайшла сили протистояти лихоліттю. Саме ця роль виявилася знаковою і в доробку самого актора, і в тогочас. укр. кінематографі.

Завантажити статтю