Ільченко Олександр Єлисейович

І́ЛЬЧЕНКО Олександр Єлисейович (22. 05(04. 06). 1909, Харків — 16. 09. 1994, Київ) — прозаїк, драматург, сценарист, перекладач. Двоюрід. брат Д. Ільченка. Член СПУ (1939). Державні нагороди СРСР. Закін. літ.-лінгвіст. факультет Харків. ІНО (1930). Від 1929 працював у рад. дит. ж. «Червоні квіти», «Весела бригада», «Знання та праця»; спецкор. г. «Известия» (1942–52) і ж. «Україна» (від 1943). Почав друкуватися від 1926. Писав укр. та рос. мовами. Автор істор.-біогр. повісті про Т. Шевченка «Серце жде» (Х., 1939; суттєво виправл. і доповн. під назвою «Петербурзька осінь», К., 1947; 1951; 1975; перекл. Б. Лавреньова російською мовою — Москва, 1954), на основі якої створив п’єсу «Петербурзька осінь» (поставл. у Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка, 1954, реж. Б. Балабан, у ролі Т. Шевченка — Є. Пономаренко), а також кіносценарії (не реалізов.). Образ Т. Шевченка використав також у повісті-казці «Рукавичка» (Ташкент, 1943), дія якої відбувається 1942 в окупов. Україні (у пізніших ред. — «Солом’яна рукавичка»; у рос. перекл. — «Тиха украинская ночь, или Соломенная рукавичка» у кн. «Полторы сказки», Москва, 1982). Подіям 2-ї світової війни присвяч. книги нарисів і оповідань «Бойцы из наших мест» (Саратов, 1941), «Горный пейзаж», «Память сердца» (обидві — Ташкент, 1942). Найпопулярнішим став химер. роман «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця» (К., 1958; 1964; 1967; 1984; 2009; у рос. перекл. — «Козацкому роду нет переводу, или Мамай и Огонь-Молодица», Москва, 1961; 1965; 1970; 1978; 1985), у якому тісно переплетені події укр. минувшини (2-а пол. 17 ст.) і вигадка, пронизані щедрістю синонімів, приказок, прислів’їв, фразеологізмів. Автор п’єси «Завтра вранці» (Київ. укр. драм. театр ім. І. Франка, 1950, реж. Б. Норд), сценарію х/ф «Роман і Франческа» (1960, реж. В. Денисенко, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка); нарисів та есе про М. Чернишевського, А. Церетелі, Г. Сундукяна, Ю. Федьковича, М. Рильського, А. Головка, М. Трублаїні, А. Бучму, С. Шишка, Г. Кальченка та ін. Переклав українською мовою низку творів М. Горького, О. Островського, А. Гайдара, І. Буніна, Х. Абовяна, О. Фадєєва, О. Толстого, В. Каверіна. Окремі твори І. перекладено також чес., болгар., хорват. та ін. мовами. Як публіцист виступав в обороні української мови. Залишив спогади «Основа, или Кто там стучится в дверь?: Постскриптум жизни публициста» (Москва, 1984).

Рекомендована література

1. Дейч А. «Козацкому роду нет переводу…» // Дружба народов. 1959. № 5;
   Google Scholar Internet
2. Прохоренко К. Химерний роман з народних вуст // Дніпро. 1959. № 6;
   Google Scholar Internet
3. Гуцало Е. Сказка — жизнь, жизнь — сказка // Ильченко А. Полторы сказки. Москва, 1982;
   Google Scholar Internet
4. Його ж. Особистість // Ільченко О. Вибрані твори: У 2 т. Т. 1. К., 1989;
   Google Scholar Internet
5. Логвиненко М. Український характер // ЛГ. 1999, 25 листоп.;
   Google Scholar Internet
6. Заболотна В. Наш український Вальтер Скотт // День. 2009, 5 черв.;
   Google Scholar Internet
7. Константинова К. Забута таємниця козака Мамая // ДТ. 2009, 5 черв.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю