Іванцов Іван Овсійович
Визначення і загальна характеристика
ІВАНЦО́В Іван Овсійович (29. 08(11. 09). 1904, с. Великий Браталів, нині Любар. р-ну Житомир. обл. — 30. 10. 1941, Київ) — історик, археолог. Прадід О. Никифорук. 1933 закін. Київ. університет, де продовжив навч. в аспірантурі під керівництвом О. Оглоблина. 1935 через донос про «розкуркулених» батьків і «сумнівні» настрої виключений із партії та відрах. з аспірантури (наступ. року поновився). Працював у Київ. пед. інституті (1935–38); від 1938 — старший науковий співробітник Інституту археології АН УРСР (Київ). Брав активну участь у роботі Київ. археол. експедиції, зокрема на тер. Михайлів. Золотоверхого монастиря 1938 розкопав «майстерню художника» 12 ст. Автор ст. «Шевченко і археологія» для академ. вид. «Пам’яті Т. Г. Шевченка: Зб. ст. до 125-ліття з дня народж.» (1939), виданих посмертно монографій «Повстання українського народу проти шляхетської Польщі 1635–1638 рр.» (2002), «Стародавній Київ» (2003; усі — Київ). Після нападу Німеччини на СРСР мобілізов. до Червоної армії. Разом із частиною опинився в оточенні й повернувся до Києва, намагався врятувати архів та експонати Інституту археології АН УРСР. Заарешт. ґестапо, де й загинув.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
