Івниця

Визначення і загальна характеристика

І́ВНИЦЯ  — село Андрушівського району Житомирської області. Центр селищ. ради, якій підпорядк. с. Борок. Знаходиться на р. Ів’янка (притока Тетерева), за 23 км від райцентру та за 4 км від залізнич. ст. Степок. Площа 5,6 км². Насел. 1644 особи (2001), переважно українці. Уперше згадується у писем. джерелах під 1584. У цей період І. входила до складу Польщі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У 2-й пол. 18 ст. І. була досить великим торг.-ремісн. містечком з насел. понад 3 тис. осіб. 1761 отримала міські привілеї від польс. короля Авґуста ІІІ. Тоді тут діяли церква, костел, синагога, євр. молитов. дім, школа та 2 лісопильні. Водночас у І. на лівому пологому схилі Ів’янки закладено ландшафт. парк (нині пам’ятка садово-парк. мистецтва Івницький парк) з традиц. системою ставків зі шлюзами, збудовано садиб. комплекс (збереглися лише фрагмент в’їзних воріт і руїни башт з бійницями). Після 2-го поділу Польщі 1793 — у межах кордонів Рос. імперії. Від 1912 І. належала цукрозаводчикові Терещенку. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Мешканці потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до грудня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало 492 івнинці, з них 263 загинуло. Нині у І. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; амбулаторія. Збереглися залишки стародав. укріплень (земляні вали, підземні сховища). Серед видат. уродженців — Герой Радянського Союзу П. Федорчук.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю