І́ВНИЦЯ — село Андрушівського ра­йону Житомирської області. Центр селищ. ради, якій під­порядк. с. Борок. Знаходиться на р. Івʼянка (притока Тетерева), за 23 км від райцентру та за 4 км від залізнич. ст. Степок. Площа 5,6 км2. Насел. 1644 особи (2001), пере­важно українці. Уперше згадується у писем. джерелах під 1584. У цей період І. входила до складу Польщі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У 2-й пол. 18 ст. І. була досить великим торг.-ремісн. містечком з насел. понад 3 тис. осіб. 1761 отримала міські привілеї від польс. короля Авґуста ІІІ. Тоді тут діяли церква, костел, синагога, євр. молитов. дім, школа та 2 лісопильні. Водночас у І. на лівому пологому схилі Івʼянки закладено ландшафт. парк (нині памʼятка садово-парк. мистецтва Івницький парк) з традиц. системою ставків зі шлюзами, збудовано садиб. комплекс (збереглися лише фрагмент вʼїзних воріт і руїни башт з бійницями). Після 2-го поділу Польщі 1793 — у межах кордонів Рос. імперії. Від 1912 І. належала цукрозаводчикові Терещенку. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Мешканці потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від липня 1941 до грудня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало 492 івнинці, з них 263 загинуло. Нині у І. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; амбулаторія. Збереглися залишки стародав. укріплень (земляні вали, під­земні сховища). Серед видат. уродженців — Герой Радянського Союзу П. Федорчук.