І́ВЧЕНКО Михайло Євдокимович (псевд.: М. Проліс, М. Ивлев; 28. 08(09. 08). 1890, с. Никонівка, нині Срібнян. р-ну Черніг. обл. — 17. 10. 1939, м. Орджонікідзе, нині Владикавказ, Пн. Осетія, РФ) — прозаїк, літературо­знавець. Чоловік Людмили Коваленко-Івченко, батько Лесі Івченко. Учасник 1-ї світової війни. Закін. Моск. землеробну школу. Працював агрономом-економом на Полтавщині, на поч. 1920-х рр. — ред. ж. «Сільський господар» (Харків), «Сільський кредит» (Київ). Дебютував 1910 новелою «Їх було троє» у г. «Кубанський край» (м. Ставрополь, Росія). Належав до літ. обʼ­єд­нань «Музагет», «Аспис». Від 1925 — на творчій роботі. Лірик-ім­пресіоніст за своїм твор. спрямува­н­ням, І. зосереджувався пере­важно на про­блемах взаємин людини та природи, пошуку гармонії людської душі і довколиш. світу. Написав низку літ. порт­ретів — перед­мов до ви­дань творів Марка Вовчка, І. Франка, Чайки Дні­прової, А. Тесленка, В. Стефаника, Панаса Мирного. Листувався з бенґал. письмен­ником Р. Таґором, пере­кладав його твори. У романі «Робітні сили» (1929) порушив пита­н­ня становле­н­ня пореволюц. інтелігенції, культури, роз­витку нації у нових сусп. умовах. 15 вересня 1929 заарешт. у справі СВУ, у квітні 1930 звільн. Від­тоді участі в літ. процесі не брав. 1936 ви­їхав на Пн. Кавказ, де вчителював. Помер від хвороби. Реабіліт. посмертно.