Ігнатенко Ганна Георгіївна
Визначення і загальна характеристика
ІГНАТЕ́НКО Ганна Георгіївна (11. 11. 1924, м. Прилуки, нині Черніг. обл. — 16. 02. 2008, Київ) — письменниця, літературознавець. Член НСПУ (1982). Кандидат філологічних наук (1956). Орден «За мужність» (1999). Учасниця 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київський університет (1947). Працювала ст. ред. видавництв «Молодь» (1950–52) та «Держлітвидав України» (1955–62), ст. викл. класич. літ-ри Київ. університету (1962–69), доцент кафедри літ-ри Київ. інституту культури (1969–82). Почала друкуватися від 1958. Авторка громадян. та інтим. лірики, психол. прози. У монографії «Іскри вогню великого» (К., 1975) розглянула традиції декабрист. поезії у творчості Т. Шевченка, І. Франка і Лесі Українки. Роман «Сполохи літ» (К., 2007) — про життя й події повоєн. часів, початки руху шістдесятників, заснування і діяльність Клубу творчої молоді в Києві.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Студенти: Повісті. 1972; Кіндрат Рилєєв: Біогр. роман. 1979; Володимир Короленко: Біогр. роман. 1986; А вода по каменю: Поезії. 1994; І що снилось-говорилось: Літ.-художнє вид. 1999; Високий замок: Поезії. 1999; На дні мого серця: Поезія, проза. 2003 (усі — Київ).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
 Volodimirivna.jpg)
