Ігнатович Гнат Гнатович
ІГНАТО́ВИЧ Гнат Гнатович (справж. — Балінський; 24. 10(05. 11). 1898, містечко Немирів, нині місто Вінн. обл. — 16. 01. 1978, Ужгород) — актор, режисер, педагог. Чоловік М. Пільцер. Заслужений артист УРСР (1960). Член СЖ СРСР (1957). Навч. в студії при Молодому театрі у Києві (1918–19; викл. Лесь Курбас), закін. Харків. мед. інститут (1930). У 1920–22 — актор «Кийдрамте», 1922–25 — актор, реж. театру «Березіль» (обидва — Київ). Викладав у студії при театрі «Березіль» (1922–24), Київ. (1922–28; у 1924–28 — декан театр. ф-ту) і Харків. (1928–34; у 1929–32 — декан театр. ф-ту, 1932–33 — пом. дир. з навч. роботи) муз.-драм. інститутах та в драм. школі при Київ. кіностудії худож. фільмів (1934–46). У 1946–63 (з перервами) — гол. реж. Закарп. укр. муз.-драм. театру; 1949–59 — гол. ред. редакції худож. програм Закарп. радіо; 1963–74 (з перервами) — гол. ред. відділу худож. прози видавництва «Карпати» (усі — Ужгород). Був реж. фільму «Українські мелодії» (1945, разом з І. Земгано); асист. реж. фільмів «Інтриган» (1935, реж. Я. Уринов, також роль Караульченка), «Багата наречена» (1937, реж. І. Пир’єв), «Щорс» (1939, реж. О. Довженко). Автор дослідж. «Від гасниці до рампи: нариси з історії укр. театру на Закарпатті» (у 2-х кн., Уж., 2008; 2011).
Ролі: Ярема («Гайдамаки» за Т. Шевченком), Степан («Невольник» М. Кропивницького), Син Мільярдера («Газ» Ґ. Кайзера), Макдуф («Макбет» В. Шекспіра), Даміс («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра).
Вистави: «Людина-маса» Е. Толлера (1924), «Загибель ескадри» (1947), «Платон Кречет» (1962) О. Корнійчука, «Російське питання» К. Симонова (1947), «Міщани» М. Горького (1948), «Пророк» І. Кочерги (1959), «Мати-наймичка» за Т. Шевченком (1961).
О. С. Ігнатович
Основні ролі
Ярема («Гайдамаки» за Т. Шевченком), Степан («Невольник» М. Кропивницького), Син Мільярдера («Газ» Ґ. Кайзера), Макдуф («Макбет» В. Шекспіра), Даміс («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра).
Основні вистави
«Людина-маса» Е. Толлера (1924), «Загибель ескадри» (1947), «Платон Кречет» (1962) О. Корнійчука, «Російське питання» К. Симонова (1947), «Міщани» М. Горького (1948), «Пророк» І. Кочерги (1959), «Мати-наймичка» за Т. Шевченком (1961).