ІГНАТО́ВИЧ Казимир Францович (01. 02. 1888, Львів — ?) — хімік-технолог. Закін. Політех. школу у Львові (1910). У цьому ж році продовжив спеціалізацію в Політехніці м. Карлсруе (Німеч­чина). 1912 за пр. «Дослідже­н­ня гірської смоли» йому присвоєно наук. ступ. д-ра н. Від­тоді працював на ф-ці мила та жирових виробів фірми «Фридерік Пульс» й хім. лаб. у Варшаві. Згодом у Львові обі­ймав посаду інж. на ф-ці мила «Перша кра­йова хім.-космет. спілка Я. Ігнатовича з обмеженою від­повід­альністю» (1914), виконував обовʼязки інж. у «Газовій установі» (1915), асист. та заст. професор кафедри хім. технології Львів. політехніки (1916–33). Від липня 1933 у Т-ві з екс­плуатації поташу («Теспах») на посаді торг. референта організував роз­шире­н­ня виробництва чистого хлору, поташу та поташ. вугі­л­ля в м. Калуш (нині Івано-Фр. обл.). Згодом пере­йшов на посаду пров. інж. на ф-ку терпентину «Ярот» у м. Рудник-над-Сяном (нині Під­карпат. воєводства, Польща), де працював до травня 1934. У тому ж році за­прошений на посаду професор кафедри товаро­знавства Вищої школи закордон. торгівлі у Львові. 1939 отримав вчене зва­н­ня над­звич. професора. 1940 обраний на посаду професор кафедри технології неорган. речовин і затверджений дир. Ін­ституту хімії і хім. технологій Львів. політех. ін­ституту. Подальша доля неві­дома.