ІГНА́ТЬЄВ Олексій Олексі­йович (Игнатьев Алексей Алексеевич; 02(14). 03. 1877, Санкт-Петербург — 20. 11. 1954, Москва) — російський дипломат. Син О. Ігнатьєва. Граф (1877). Генерал-лейтенант (1943). Закінчив Київський кадетський корпус (1894), Пажеський корпус (1896), Миколаївську академію Ген­штабу (1902). Пере­бував на військовій службі, 1904–05 брав участь у російсько-японській війні. 1908–12 — військовий аташе у Данії, Швеції та Норвегії, 1912–17 — у Франції. Під­тримав більшовицький пере­ворот 1917, у 1925 пере­дав радянському уряду 225 млн рублів золотом, які належали Російській імперії та були покладені на його імʼя у французькі банки, за що під­даний бойкоту з боку емі­грантських організацій (зверне­н­ня з вимогою суворо покарати І. під­писав його рідний брат). Працював у торг­предстві СРСР у Парижі; від 1937 — в Управлін­ні військово-на­вчальних закладів Червоної армії; від 1942 — у Воєн­ному видавництві Наркомату оборони СРСР (обидва — Москва). 1947 ви­йшов у від­ставку. Автор спогадів «Пятьдесят лет в строю» (Москва, 1959; 1986; 2002).