Ігнатьєв Павло Миколайович
ІГНА́ТЬЄВ Павло Миколайович (Игнатьев Павел Николаевич; 30. 06(12. 07). 1870, Стамбул — 12. 08. 1945, містечко Мельбурн, провінція Квебек, Канада) — російський державний діяч. Син Миколи Павловича, брат Миколи Миколайовича Ігнатьєвих. Граф (1877). Почес. чл. РАН (1917–28; відновлений посмертно 1990). Навч. у С.-Петербур. і Сорбонн. (Париж) університетах, закін. Університет св. Володимира у Києві (1892). Від 1895 — предводитель дворянства Липовец. пов. Київ. губ.; 1904–07 — голова Київ. губерн. управи у справах земського господарства; 1907–09 — губернатор Київ. губ.; 1909–11 — директор департаменту землеробства Гол. упр. землеустрою та землеробства; 1912–15 — товариш гол. управителя землеустрою та землеробства; 1915–16 — міністр нар. освіти. Під його керівництвом розроблено проект реформування шкільної освіти з урахуванням актуал. пед. теорій і досвіду розвинених країн світу, що передбачав ліквідацію системи реал. училищ, спільне навч. хлопців і дівчат у г-зіях, надання для неросіян можливостей вивчення культур. спадщини своїх народів, демократизацію системи упр. нар. освітою (зокрема надання більших повноважень пед. радам) тощо. І. відмінив перехідні й випускні екзамени в серед. школах, виступав за рівноправ’я жінок, сприяв відкриттю вищих жін. курсів у м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ) та ін. містах, розробив план знач. розширення мережі технол. інститутів. Після того, як уряд відхилив проект (деякі його положення реалізовано у ході розбудови рад. системи шкільної освіти), вийшов у відставку. 1917 виїхав на лікування до м. Кисловодськ (нині Ставроп. краю, РФ), де восени 1918 був заарешт. як заручник місц. чекістами, однак незабаром звільнений на вимогу Кисловод. ради робітн., селян. і солдат. депутатів. Від 1919 на еміграції у Великій Британії, згодом — у Канаді. Брав участь у діяльності Рос. товариства Червоного Хреста за кордоном.
Рекомендована література
- Клюжев И. С. Граф П. Н. Игнатьев и наше народное образование // Вест. воспитания. 1917. № 2;
- Иванов А. Е. Высшая школа России в конце ХІХ — начале ХХ в. Москва, 1991.
Завантажити статтю
Людина 
