Ігнашкіна-Калашнікова Тетяна Григорівна
ІГНА́ШКІНА-КАЛА́ШНИКОВА Тетяна Григорівна (дівоче — Носенко; 29. 10. 1954, Дніпропетровськ) — актриса, педагог. Дружина В. Калашникова. Заслужений артист України (1993). Лауреатка Респ. конкурсу «Укрестрада–90» за моновиставу (Запоріжжя, 1990, 1-а премія), 1-го Всесоюз. конкурсу реж. естради та масових видовищ (Москва, 1991), 4-го Всеукр. конкурсу профес. читців ім. Лесі Українки (м. Ялта АР Крим, 1999). Закін. театр. студію при Львів. укр. драм. театрі ім. М. Заньковецької (1976; викл. С. Данченко), Київ. інститут театр. мистецтва (1989; викл. І. Безгін), Держ. академію керів. кадрів культури і мистецтв (Київ, 2007; викл. В. Калашников). Працювала в театрах Львова, Ужгорода, Херсона. 1981–84 — актриса Театру поезії, від 1986 — Молодого театру, водночас 2004–08 — доцент Держ. академії керів. кадрів культури і мистецтв (усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Наталя («Кларнети ніжності» П. Загребельного, В. Калашникова), Настонька («Отак загинув Гуска» М. Куліша), Фенна Степанівна («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Палажка («Кайдаші» за І. Нечуєм-Левицьким), Поля («Баня» В. Маяковського), Зузя («Дами і гусари» А. Фредро), Анрієтт («Малюк» Ж. де Летраза); моновистави — «Маруся Чурай» Л. Костенко, «Дві повісті про кохання» за творами Лесі Українки та Л. Костенко, «Побачення з любов’ю» за віршами укр. поетів, «І вічно — бій» В. Калашникова за інтим. лірикою О. Блока.
Рекомендована література
- Рукас Е. Осягнути мікрокосм поета // Театр.-концерт. Київ. 1982. № 3;
- Калашников В. З любов’ю й ніжністю // Там само. № 18;
- Шудря М. Душею трепетна, іскриста дотепом… // КіЖ. 2008, 3 верес.
Завантажити статтю
Людина 
