Ідіолект
Визначення і загальна характеристика
ІДІОЛЕ́КТ (від грец. ἲδιος — свій, особливий і діалект) — індивідуальний різновид мови, що виявляється в сукупності формальних і стилістичних ознак мовлення окремого носія мови. Терміном «І.» позначають індивід. варіювання мови, на відміну від територіального та соціального, при яких ті чи ін. мовні особливості притаманні групам або колективам. У вузькому розумінні І. розглядають як сукупність специф. рис мовлення певної людини, зумовлених місцем її проживання, професією, статтю, віком, соц. приналежністю тощо. У такому аспекті І. вивчають у поетиці, зосереджуючи увагу на співвідношенні заг. та індивід. характеристик мовлення (стилю); а також у нейролінгвістиці, порівнюючи індивід. та типову клін. картини при розладах мовлення. У широкому значенні І. — сукупність породжуваних мовцем текстів, за якими лінгвісти вивчають систему мови. Увага мовознавства до І. визначає постання питання існування мови як такої, адже вона є абстракцією, недоступ. безпосеред. спостереженню. Ця проблема виникає під час тлумачення мовних одиниць, оскільки в реал. мовленні вони наповнені індивід. змістом, який зрозумілий ін. носіям мови, що засвідчує пристосованість І. до потреб комунікації. І. містить ознаки норми й узусу відповід. мови; є виявом літ. мови, територ. або ж соц. діалектів. І. часто ототожнюють із поняттям «ідіостиль».
Рекомендована література
Завантажити статтю
