Ідіолект

Визначення і загальна характеристика

ІДІОЛЕ́КТ (від грец. ἲδιος — свій, особливий і діалект) — індивідуальний різновид мови, що виявляється в сукупності формальних і стилістичних ознак мовлення окремого носія мови. Терміном «ідіолект» позначають індивідуальні варіювання мови, на відміну від територіального та соціального, при яких ті чи ін. мовні особливості притаманні групам або колективам. 

У вузькому розумінні І. розглядають як сукупність специфічних рис мовлення певної людини, зумовлених місцем її проживання, професією, статтю, віком, соціальною належністю тощо. У такому аспекті І. вивчають у поетиці, зосереджуючи увагу на співвідношенні загальних та індивідуальних характеристик мовлення (стилю); а також у нейролінгвістиці, порівнюючи індивідуальну й типову клінічну картини при розладах мовлення. 

У широкому значенні є сукупністю породжуваних мовцем текстів, за якими лінгвісти вивчають систему мови. Увага мовознавства до І. визначає постання питання існування мови як такої, адже вона є абстракцією, недоступною безпосередньому спостереженню. Ця проблема виникає під час тлумачення мовних одиниць, оскільки в реальному мовленні вони наповнені індивідуальним змістом, який зрозумілий іншим носіям мови, що засвідчує пристосованість І. до потреб комунікації. 

І. містить ознаки норми й узусу відповідної мови; є виявом літературної мови, територіальних або ж соціальних діалектів. Часто ототожнюють із поняттям «ідіостиль».

Завантажити статтю