ІЄ́НІВСЬКА КУЛЬТУ́РА  — археологічна культура доби мезоліту. Датована 8,5–7,5 тис. до н. е. Була поширена у бас. р. Сож, Десни та Волго-Окському межиріч­чі. Епонімна памʼятка — стоянка Ієнєво (РФ). Роз­різняють волго-окський і деснян. локал. варіанти. Найраніші памʼятки ві­домі у Подесен­ні та Посож­жі (Гренськ, Речиця ІІ, Коромка, Гридасове). І. к. роз­вивалась у зоні лісів, тому в госп-ві пере­важало полюва­н­ня на диких лісових тварин, ймовірно із сезон. спеціалізацією, доповнене рибальством і, меншою мірою, збиральництвом. Залежно від сезону змінювалося житло — від утепленого за­глибленого до легкого наземного. Осн. риси інвентарю: різноманітні при­йоми роз­щепле­н­ня кременю, викори­ста­н­ня у якості заготівок від­щепів і кременевих пластин. Серед знарядь — скребачки, різці, мікроліти (трапеції, трикутники, сегменти і ромби), ланцетоподібні вістря, наконечники стріл на від­щепах, ножі, свердла, сокири, тесла, долота. Для пізнього етапу деснян. варіанта (памʼятки типу Студенок) є типовим інтенсивне рибальство. І. к. пере­росла у ямково-гребінц. неоліт бас. Десни.