Ізмаїльський район

Визначення і загальна характеристика

ІЗМАЇ́ЛЬСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у пів­ден­но-західній частині Одеської області. Межує на Пд. зі сторони Дунаю з Румунією, на Зх. — з Реній., на Зх. і Пн. — з Бол­град., на Пн. — з Арциз., на Сх. — з Кілій. р-нами Одес. обл. Утвор. 1954. Площа 1,2 тис. км². Насел. 54 692 особи (2001, складає 96,9 % до 1989): українців — 28,9 %, болгар — 27 %, молдаван — 26,7 %, росіян — 16,1 %. У складі р-ну — смт Суворове та 22 сільс. насел. пункти. Адм. центр — місто обл. значе­н­ня Ізмаїл. Залізничні ст.: Ізмаїл, Катлабуг, Ташбунар. Лежить на Причорномор. низовині. Поверх­ня — плоска і полого-хвиляста алювіально-лиман­на лесова рівнина, роз­членована долинами та балками. Є поклади бутового каменю, щебеню, глини. Багато озер (Ялпуг, Кугурлуй, Китай, Катлабуг). Ґрунт. покрив складають чорноземи пд. малогумусні та слабогумусовані, у заплаві Дунаю — лучні та лучно-болотні, дернові оглеєні та ін. ґрунти. Збереглася природна рослин­ність (у заплаві Дунаю). Пл. ліс. насаджень 2,9 тис. га. Обʼєкти природно-заповід. фонду: регіон. ландшафт. парк «Ізмаїльські острови», ландшафт. заказник «Лунг» (обидва — місц. значе­н­ня). Ізмаїльщина — край з традиційно великим багатогалуз. с. госп-вом і пере­роб. виробництвом. Пл. орних земель 78 тис. га. Діють зрошувал. системи. С. госп-во спеціалізується на вирощуван­ні зернових, овочів, соняшнику, фруктів, вино­граду, баштан. культур. Роз­винуті рибний промисел і товарне рибальство, молочне тварин­ництво, свинарство, вівчарство. Працюють 38 великих с.-г. ко­оперативів, 13 с.-г. ТОВ, 2 АТ, 1 с.-г. асоц., 8 приват. с.-г. під­приємств, 2 рибоаграр. ко­оперативи, 537 фермер. госп-в. Гол. пром. під­приємства (пере­робні) роз­таш. у смт Суворове. У с. Камʼянка — племзаводи з роз­веде­н­ня великої рогатої худоби чорно-рябої породи та свиней великої білої породи, у с. Утконосівка — племзавод з роз­веде­н­ня овець одес. типу мʼясововняного напряму. В І. р. — 19 заг.-осв. шкіл (10 — з рос., 5 — укр. і 4 — молд. мовами навч.), школа-інтернат (с. Утконосівка), ПТУ (смт Суворове), 17 дитсадків; 4 лікарні, 9 амбулаторій, 11 фельдшер.-акушер. пунктів; 14 Будинків культури, 5 сільс. клубів, 25 б-к; ДЮСШ; від­діл. 6-ти банків. Виходить рай. г. «Придунайские вести». Тридцять три колективи худож. самодіяльності мають почесне зва­н­ня «народний». Функціонують 19 православ. і 23 проте­стант. реліг. громади. Під охороною держави — 70 памʼяток історії, археології, архітектури. У с. Стара Некрасівка встановлено памʼятник (арх. А. Брюлов) на дузі меридіану, від­різок якого від Дунаю до Пн. льодовитого океану виміряно геодезистами Росії, Швеції та Норвегії 1816–52 (носить імʼя академік С.-Петербур. АН В. Струве); у с. Сафʼяни — памʼятний знак на кургані, де 1790 під час штурму фортеці Ізмаїл роз­ташовувався штаб рос. полководця О. Суворова; у смт Суворове — памʼятник О. Суворову. У с. Озерне збереглася церква св. Миколая (1815), у с. Стара Некрасівка — Свято-Богослов. церква (1823), у с. Кирнички — Свято-Успен. церква (1835), смт Суворове — церква Костянтина і Олени (1897). У с. Камʼянка та на його околицях виявлено рештки поселень епохи пізньої бронзи (кін. 2 — поч. 1 тис. до н. е.), перших віків н. е. та салтово-маяц. культури (7–8 ст.); у смт Суворове — поселе­н­ня перших ст. н. е. та словʼян. с-ще 9–10 ст.; у с. Багате — рештки поселень епохи пізньої бронзи (кін. 2 — поч. 1 тис. до н. е.), черняхів. (2–5 ст.) та салтово-маяц. (8–10 ст.) культур, словʼян. с-ще 9–10 ст.; у с. Каланчак — поселе­н­ня епохи бронзи (2 тис. до н. е.); в околицях с. Нова Некрасівка — поселе­н­ня гумельниц. культури (4–3 тис. до н. е.), рештки поселе­н­ня скіф. часів (4–2 ст. до н. е.) та черняхів. культури (2–5 ст.); у околицях с. Озерне — поселе­н­ня гумельниц. культури (4–3 тис. до н. е.), епохи пізньої бронзи (кін. 2 — поч. 1 тис. до н. е.) та перших століть н. е.; побл. с. Сафʼяни — рештки поселе­н­ня 3–4 ст. і словʼян. поселе­н­ня 9–11 ст.; побл. с. Стара Некрасівка — поселе­н­ня черняхів. культури (3–5 ст.); побл. с. Утконосівка — поселе­н­ня гумельниц. культури (4–3 тис. до н. е.), памʼятки доби бронзи, поселе­н­ня перших ст. н. е., салтово-маяц. культури (8–10 ст.) і словʼян. с-ще 9–10 ст. Серед видат. уродженців — мово­знавець, дійс. чл. НТШ П. Гриценко (с. Матроска), фахівець у галузі будівництва В. Балицький (с. Кислиця), фахівець у галузі енергетики П. Говоров (с. Муравлівка), альголог М. Гусляков (с. Стара Некрасівка), педагог Н. Кічук (смт Суворове), лікар-гастроентеролог Ю. Решетілов (с. Сафʼяни); живописець, скульптор, засл. діяч мистецтв України І. Булавицький (с. Кирнички), художниця Р. Кобзаренко-Коріньок (с. Кислиця).

С. І. Мазур, В. В. Недашківський, Д. Г. Пейчев

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю