ІЗМАЇ́ЛЬСЬКО-БІ́ЛГОРОД-ДНІСТРО́ВСЬКИЙ ГЕОБОТАНІ́ЧНИЙ О́КРУГ — пів­ден­но-західна частина Приазовсько-Чорноморської степової геоботанічної під­провінції, у межах Одеської області, на Дунай-Дністровській рівнині. Інша назва — Дунай-Дністровський геоботанічний округ. У минулому тут були поширені типчаково-ковилові степи, у травостоях яких домінували ковили (Лес­сінґа, волосиста та українська), типчак, келерія струнка, житняк гребінчастий. У різнотравʼї зро­стали кермек сарептський, горицвіт волзький, люцерна румунська, серпій сухоцвітий та ін. Нині ці степи роз­орані, невеликі їх ділянки трапляються на схилах долин річок, де в лучних травостоях пере­важають пирій повзучий, тонконіг вузьколистий, покісниця коротколускова і костриця східна. У заплавах річок і на зниже­н­нях терас Дунаю — солонцева та солончакова рослин­ність (ситник Жерара, солонець звичайний, содник простертий та ін.). У плавнях Дунаю домінують очеретові, рогозово-очеретові й осоково-очеретові болота у комплексі з прибережно-водяною та лучною рослин­ністю. На піщаних терасах Дунаю та приморських пісках пере­важають зарості верби гостролистої, колосняку чорноморського, костриці гладенької, миколайчиків приморських та інших галофітів і псамофітів. У складі І.-Б.-Д. г. о. — 3 геоботанічні ра­йони: Ренійсько-Кілійський (Дунайський заплавно-дельтовий), Суворовський та Білгород-Дністровський. У межах округу роз­ташовані Дунайський біо­сферний заповід­ник Національної академії наук України.