Зощенко Михайло Михайлович

ЗО́ЩЕНКО Михайло Михайлович (Зощенко Михаил Михайлович; 28. 07(09. 08). 1894, С.-Петербург – 22. 07. 1958, Ленінград, нині С.-Петербург) – російський прозаїк, драматург, перекладач. Син М. Зощенка. Навч. на юрид. факультеті С.-Петербур. університету (1913–14). Брав участь у 1-й світ. війні, нагородж. Георгіїв. хрестом. 1918–19 – у складі Червоної армії. Від 1919 відвідував літ. студію під керівництвом К. Чуковського. 1921 приєднався до літ. групи «Серапіонові брати». Перша ж кн. «Рассказы Назара Ильича господина Синебрюхова» (Петроград, 1922) означила письменниц. манеру З., гол. засіб якої – мова як спосіб зображення людини переломної епохи, без звернень до прямих автор. оцінок чи описовості; об’єкт худож. опрацювання – мислення героя, крізь призму якого проступає справжня реальність. Зб. оповідань «Разнотык» (Петроград, 1923), «Аристократка» (Ленинград; Москва, 1924), «Веселая жизнь» (Ленинград, 1924), «Обезьяний язык» (Москва, 1925), «Уважаемые граждане» (Москва; Ленинград, 1926), «Нервные люди» (Х., 1927), «Над кем смеетесь?!» (Москва; Ленинград, 1928), «Лишние люди» (Москва, 1930) розкривають вічну природу «нових людей» у традиціях М. Гоголя, М. Лєскова, А. Чехова. 1923–26 створив цикл «сентимент. повістей» – трагіком. історій про «маленьку людину»: «Коза» (альманах «Круг», Москва; Петроград, 1923, кн. 1), «Аполлон и Тамара» (1923; вид. – Ленинград, 1926), «Страшная ночь», «О чем пел соловей» (обидві – альманах «Ковш», Ленинград, 1925, кн. 1–2) та ін. 1930–40 працював над наук.-худож. трилогією про розуміння людської свідомості (підсвідомості): ідея повісті «Возвращенная молодость» (1933) – пізнати себе, що означає опанувати себе, організувати власне життя на рац. засадах; суперечлива людська природа як онтол. явище є об’єктом психол.-худож. дослідж. у зб. «Голубая книга» (1935; обидві – Ленінград), що за внутр. звучанням, глибинною зміст. домінантою можна розглядати як проповідь, мета якої – змусити читача замислитися над сенсом буття та привернути увагу до внутр. світу людини, дати надію на майбутнє; від осмислення універс. та культурно-істор. тем З. перейшов до рефлексії особистого життя, використавши жанр публ. сповіді у повісті «Перед восходом солнца» (6 розділів у ж. «Октябрь», 1943, № 6–9, розкритиков. офіціоз. критикою; 1972 у ж. «Звезда», № 3, опубл. 7–13 розділи під назвою «Повесть о разуме»; окреме вид. – Москва, 1976). У 2-й пол. 1940-х рр. З. займався переважно перекладац. діяльністю та драматургією, зокрема створив комедії «Очень приятно» (1945), «Пусть неудачник плачет» (1946), «За бархатным занавесом» (1948), «Дело о разводе» (1951). Як українець за походженням З. знав і цінував укр. літературу. Він створив істор. повість «Тарас Шевченко» (опубл. в ж. «Литературный современник», 1939, № 2–3, та у зб. «Тарас Шевченко», Ленинград, 1939), звернувши особливу увагу на роль співвітчизників у життєвій і твор. долі поета: художника І. Сошенка та письменника Є. Гребінки. Очолював ювіл. комітет з відзначення у Ленінграді 125-річчя з дня народж. Т. Шевченка. Написав передмову до рос. видання «Кобзаря» (Ленинград, 1939). Переклав російською мовою низку творів О. Гаврилюка, О. Полторацького («Детство Гоголя», Ленинград, 1956), П. Панча, Н. Рибака. Листувався з Остапом Вишнею. Окремі твори З. українською мовою переклали А. Качор, І. Зубенко, Л. Ященко. Похов. у м. Сестрорецьк (нині С.-Петербур. міськради).

Тв.: Избранные рассказы и повести. [Х.], 1928; 1930; Собрание сочинений: В 3 т. Ленинград, 1986–87; Собрание сочинений: В 5 т. Москва, 1994; Собрание сочинений: В 7 т. С.-Петербург, 2009; укр. перекл. – Манастир: Оповідання. Х., 1930; Вогні великого міста // Рос. рад. оповідання. К., 1974.

Літ.: Старков А. Н. Юмор Зощенко. Москва, 1974; Михаил Зощенко в воспоминаниях современников. Москва, 1981; Чуковский К. Зощенко // Чуковский К. Портреты и этюды. Минск, 1985; Вспоминая Михаила Зощенко. Ленинград, 1990; Долинский А. Из архива печати Михаила Зощенко: Уважаемые граждане. Москва, 1991; Сарнов Б. Пришествие капитана Лебядкина (Случай Зощенко). Москва, 1993; Лицо и маска Зощенко. Москва, 1994; Михаил Зощенко: Мат. к твор. биографии. С.-Петербург, 1997. Кн. 1; 2000. Кн. 2; 2002. Кн. 3; Жолковский А. Михаил Зощенко: Поэтика недоверия. Москва, 1999; Томашевский Ю. «Литература – производство опасное!» // М. Зощенко: Жизнь, творчество, судьба. Москва, 2004; Рубен Б. Зощенко. Москва, 2006.

І. А. Свириденко

Основні твори

Избранные рассказы и повести. [Х.], 1928; 1930; Собрание сочинений: В 3 т. Ленинград, 1986–87; Собрание сочинений: В 5 т. Москва, 1994; Собрание сочинений: В 7 т. С.-Петербург, 2009; укр. перекл. – Манастир: Оповідання. Х., 1930; Вогні великого міста // Рос. рад. оповідання. К., 1974.

Рекомендована література

Старков А. Н. Юмор Зощенко. Москва, 1974;
Михаил Зощенко в воспоминаниях современников. Москва, 1981;
Чуковский К. Зощенко // Чуковский К. Портреты и этюды. Минск, 1985;
Вспоминая Михаила Зощенко. Ленинград, 1990;
Долинский А. Из архива печати Михаила Зощенко: Уважаемые граждане. Москва, 1991;
Сарнов Б. Пришествие капитана Лебядкина (Случай Зощенко). Москва, 1993;
Лицо и маска Зощенко. Москва, 1994;
Михаил Зощенко: Мат. к твор. биографии. С.-Петербург, 1997. Кн. 1;
2000. Кн. 2;
2002. Кн. 3;
Жолковский А. Михаил Зощенко: Поэтика недоверия. Москва, 1999;
Томашевский Ю. «Литература – производство опасное!» // М. Зощенко: Жизнь, творчество, судьба. Москва, 2004;
Рубен Б. Зощенко. Москва, 2006.