Зубцов Євген Микитович

ЗУБЦО́В Євген Микитович (11. 07. 1920, с-ще Єнакієве, нині місто Донец. обл. — 01. 05. 1986, Київ) — композитор, диригент. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1979). Член СКУ. Закін. Київську консерваторію (1954; кл. композиції М. Вілінського). 1937–41, 1945–49 — зав. муз. частини Держ. теа-джазу під керівництвом Д. Вороніна в Ростові-на-Дону (РФ); 1954–55 — муз. кер. Укр. респ. естради, 1956–59 — джаз. й естрад. оркестру «Дніпро» в Києві. Від 1960 — на творчій роботі.

Тв.: балет «Вогонь і лід» (для ансамблю «Балет на льоду», 1978); вокал.-симф. — ораторія-пісня «Зоряна юність» (сл. Б. Палійчука, 1967), кантата «Батьківське поле» (сл. П. Осадчука), сюїта «Царівна-лебідь» (сл. І. Сельвінського; обидві — 1982), «Хліб, труд, мир» (сл. Л. Татаренка, 1983); для симф. оркестру — Увертюра (1959), сюїта «Море» (1962), поема «Дороги» (1967); концерти — для фортепіано (1961), для труби і тромбона (1964); п’єси для естрад. оркестру; хори, пісні; музика до кіно- і телефільмів, театр. і радіовистав.

Літ.: Малишев Ю. Задум і його втілення // Мистецтво. 1963. № 4; Е. Н. Зубцов (Памяти ушедших) // СМ. 1986. № 8.

А. І. Муха

Основні твори

балет «Вогонь і лід» (для ансамблю «Балет на льоду», 1978); вокал.-симф. — ораторія-пісня «Зоряна юність» (сл. Б. Палійчука, 1967), кантата «Батьківське поле» (сл. П. Осадчука), сюїта «Царівна-лебідь» (сл. І. Сельвінського; обидві — 1982), «Хліб, труд, мир» (сл. Л. Татаренка, 1983); для симф. оркестру — Увертюра (1959), сюїта «Море» (1962), поема «Дороги» (1967); концерти — для фортепіано (1961), для труби і тромбона (1964); п’єси для естрад. оркестру; хори, пісні; музика до кіно- і телефільмів, театр. і радіовистав.

Рекомендована література

1. Малишев Ю. Задум і його втілення // Мистецтво. 1963. № 4;
   Google ScholarInternet
2. Е. Н. Зубцов (Памяти ушедших) // СМ. 1986. № 8.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю