Ібраєв Бугенбай Ахметулович

ІБРАЄ́В Бугенбай Ахметулович (08. 05. 1936, м. Акмолинськ, нині Астана — 26. 12. 2000, Львів) — письменник, журналіст. Закін. Щучин. гірн.-металург. інститут (Казахстан, 1955), факультет журналістики Казах. університету (Алма-Ата, нині Алмати; 1967). Працював геологом на мідних шахтах м. Жезказган (Казахстан). Від 1963 — у пресі: завідувач відділу промисловості ред. г. «Целинный край» (м. Цілиноград, нині Астана), влас. кор. г. «Социалистическая индустрия» (м. Караґанда, Казахстан) і «Советская Россия» (м. Кемерово, РФ), від 1972 — г. «Правда» у Казахстані. Від 1980 мешкав у Львові, де працював кор. г. «Львовская правда», від 1991 — влас. кор. «Робітничої газети» у Львів. обл. Писав російською мовою. Автор книг повістей, оповідань, новел «Добрые приметы», «Теща», «Большая вахта» (вийшли 1972–76 в Алма-Аті). 1997 у Львові видав зб. повістей, оповідань, новел і публіцистики «Мое открытие Украины», у якій, зокрема, докум. повість «Ночь над Каспием» — про перебування Т. Шевченка у засланні в Казахстані; у повісті «Штрек» описав життя українців, які відбували термін покарання у шахтах Жезказгана; укр. суспільство в мініатюрі зобразив у повісті «Автобус в Рим и обратно».

Завантажити статтю