ІВАНИСЕ́НКО Віктор Опанасович (02. 01. 1927, с. Новопавлівка, нині Межів. р-ну Дні­проп. обл. — 02. 11. 1997, Київ, похов. у с. Германівка Обухів. р-ну Київ. обл.) — літературо­знавець, літературний критик, пере­кладач. Кандидат філологічних наук (1958). Член СПУ (1958–72). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Харків. університет (1953). Від 1957 працював в Ін­ституті літ-ри АН УРСР (Київ), досліджуючи особливості поет. жанрів і стилів, твор. індивідуальності. Актив. учасник руху шістдесятників, виготовляв самвидав. 1972 звільн. з Ін­ституту за звинуваче­н­ням у антирад. діяльності. 1976–87 — ст. наук. ред. УРЕ. Автор літ. порт­ретів А. Малишка, Л. Первомайського, В. Мисика, І. Виргана, В. Швеця, І. Драча, В. Самійленка та ін.; роз­ділів до «Історії української літератури» (у 8-ми т., т. 8, К., 1971). Упорядкував хрестоматію «Українські письмен­ники про літературу та мову» (1961; спільно з М. Коцюбинською); кн. творів ре­пресов. поетів М. Драй-Хмари («Ви­бране: Поезії і пере­клади», 1969), В. Самійленка («Україні: Лірика, гумор і сатира, драма», 1991; усі — Київ) та ін. У пере­кладі І. з польс. українською мовою ви­йшли зб. «Повісті» Ю. Крашевського (К., 1979) і роман-есе про Т. Шевченка «Українські ночі, або Родовід генія» Є. Єнджеєвича (Л., 1997).