Іванов Павло Андрійович
ІВАНО́В Павло Андрійович (07. 11. 1860, містечко Захар’ївка Тираспол. пов. Херсон. губ., нині смт Фрунзівка Одес. обл. — після 1905) — історик. Учень В. Антоновича. 1886 закін. Університет св. Володимира у Києві зі ступ. канд. н. і сріб. медаллю. Вчителював у Миколаєві (1887–93); від 1893 працював у Новорос. університеті в Одесі: приват-доцент (викладав історію малорос. козацтва). 1905 через важку хворобу залишив роботу. Одним із перших дослідив історію середньовіч. Волині та пд.-укр. козацтва кін. 18 ст., опублікував низку архів. джерел з історії Пд. України. Співпрацював з Таврій. ученою архів. комісією, Одес. товариством історії і старожитностей, НТШ, вміщував статті на сторінках їхніх видань.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Переселение запорожцев на Тамань // КС. 1891. Кн. 7, т. 34; Картка з історії Волині на початку XIV ст. // Зап. НТШ. 1893. Т. 2; Несколько слов по поводу сочинения А. В. Лонгинова «Князь Федор-Любарт Ольгердович» // Чтения в Истор. об-ве Нестора-летописца в Киеве. 1894. Т. 8; Исторические судьбы Волынской земли. О., 1895.
Рекомендована література
- Музичко О. Є., Хмарський В. М. До історії київської історичної школи: Павло Андрійович Іванов // УІЖ. 2006. № 5.
Завантажити статтю
Людина 
