ІВАНО́ВА Антоніна Миколаївна (25. 04. 1893, с. Кагарлик, нині місто Київ. обл. — 12. 03. 1972, Москва) — художниця декоративного роз­пису, живописець і графік. Срібна медаль Між­нар. ви­ставки худож.-декор. мистецтв у Парижі (1925). Член АРМУ (1927–30). Навч. у С.-Петербур. рисув. школі Товариства за­охоче­н­ня художників (1912–15; викл. І. Білібін, М. Добужинський, М. Реріх) та Нових майстернях О. Яковлєва (1915–16), Київ. ін­ституті пластич. мистецтв (1918–22; викл. М. Бойчук, Ф. Кричевський). Від 1923 жила пере­важно у Москві. Основні галузі — живопис і монум. мистецтво. Роз­писувала 1923–29 деревʼяні богород. іграшки у Моск. секції екс­порту ку­стар. виробів. На­прикінці 1920-х рр. — у секторі ви­вче­н­ня нар. мистецтва Держ. академії худож. наук. Учасниця міських, всерос. і зарубіж. мистецьких ви­ставок від 1917. Персон. — у Москві (1935, 1970), Києві (1936). Від 1930 працювала пере­важно як художниця тканин. Використовуючи мотиви рос. та укр. нар. орнаментів, створювала ескізи для шовкових хусток, скатертин, серветок. Брала участь в оформлен­ні ви­стави «Овеча криниця» Лопе де Веґи (Малий театр у Москві, 1943). Виконала кілька скульптур. робіт, зокрема композицію «Лезгинка» (серед. 1930-х рр.), порт­рети ударниць полів К. Хаджидокової та Б. Місостішхової (обидва — 1937); роз­писувала фарфор. чайники, чашки, вазочки (усі — 1940-і рр.). Окремі роботи зберігаються в НМУНДМ.