Закарпатський прогин

ЗАКАРПА́ТСЬКИЙ ПРОГИ́Н — геологічна структура на пів­ден­ному заході Карпатської складчастої системи. В Україні роз­таш. його сх. частина. З. п. виповнений неоген. моласами потуж. до 3 тис. м (товщами уламк. гірських порід — пісковиків, конгломератів, андезитів, глин, іноді вуглистих від­кладів та евапоритів, сформованих в ороген­ну стадію роз­витку складчастих поясів між літо­сфер. плитами в умовах їх стискува­н­ня), які залягають у мезозой.-палеоген. пластах, містять соленосну товщу (у центр. зоні). У геоморфол. від­ношен­ні від­повід­ає Закарп. низовині. У пд.-сх. частині прогину про­стягається ланцюг соляних куполів, які іноді виходять на поверх­ню або проявляються у морфології рельєфу. На поверх­ні збігається з площею пошире­н­ня неоген. осадових та вулканоген. порід і про­стягається вздовж пд.-зх. краю Карпат смугою довж. майже 150 км і шириною 25–35 км. З. п. сформувався на твердому фундаменті Внутр. Карпат протягом олігоцену — пізнього сармату. У ньому на­громаджувалися потужні товщі піщано-глинистих від­кладів з прошарками ліпарит. туфів, бурого вугі­л­ля і товщами камʼяної солі. Основа прогину пред­ставлена палеозой., мезозой. і палеоген. від­кладами, роз­битими роз­ломами на блоки роз­міром 3–5 × 8–10 км. Глибин. межами З. п. є Закарп. роз­лом на Пн. Сх. і зона Припан­нон. роз­лому на Пд. Зх. У ньому виділяють Чоп-Мукачів. і Солотвин. улоговини, роз­ділені Шол­лес. глибин. роз­ломом. Починаючи з палеозою, роз­ломами від­бувалися блокові рухи різного спрямува­н­ня. Вони вплинули на на­громадже­н­ня різновік. від­кладів у Солотвин. (пере­важно баденієвих) і Чоп-Мукачів. (пере­важно сармат-пліоценових) улоговинах. Уздовж роз­ломів від­бувалося виверже­н­ня магми та утворе­н­ня на поверх­ні потуж. вулканіч. гряд. У результаті виник ланцюг субвулканіч. тіл — похованих вулканів, характерних для Берегів. зони горстів, які з часом екс­понувалися на поверх­ню побл. смт Вишкове Хуст. р-ну, сіл Велика Добронь Ужгород. р-ну, Дрисина Мукачів. р-ну та Шаланки Вино­градів. р-ну. Центри ще менших вулканоген. структур, локал. інтрузій і соляних куполів приурочені до певних тектоніч. порушень скидового типу, якими обмежуються блоки у під­сольовому структур. комплексі та фундаменті. У прогині сформувалися Вулканічні Карпати, побудовані ефузив. породами неогену (андезитами, базальтами, туфами), які частково пере­кривають молас. комплекс. З від­кладами З. п. повʼязані родовища газу (Солотвин., Русько-Комарів.), камʼяної солі (Солотвин.), поліметал. руд (Біган., Берегів.), бариту (Берегів.), ртуті (Вишків.), мармурів, цеолітів, туфів, мінерал. вод (Вишкове, Шаян) тощо. Дослідже­н­нями остан. років встановлено, що найбільша щільність структур, які оцінюються як пер­спективні для пошуків нафти, газу, ін. копалин за комплексом структурно-геоморфол., газогеохім., радіометрич. та геотерміч. показників, властива Округлен.-Тячів., Доробратів., Іршав., Рокошин. та Свободській площам.

Завантажити статтю