ЗАКО́Н КОН­СТИТУЦІ́ЙНИЙ — різновид закону як акта вищої юридичної сили. З. к. при­ймають органи законодав. влади чи шляхом референдуму в особливому порядку. Вони ви­значають основи сусп. і держ. ладу, є юрид. базою для поточ. законодавства; мають вищу юрид. силу в системі нормативно-правових актів; юридично закріплюють спів­від­ноше­н­ня політ. сил у су­спільстві та баланс їх інтересів; забезпечують внутр. єд­ність норм нац. законодавства, роблять ефективною взаємодію нац. та між­нар. правових систем; ви­значають вичерпне коло від­носин, які вони регулюють. Їм притаман­ні особлива процедура прийня­т­тя та охорона з боку держави. До З. к. належать кон­ституція, закони, за допомогою яких вносять зміни і доповне­н­ня до кон­ституції, та закони, що конкретизують положе­н­ня кон­ституції і прямо перед­бачені нею.