Закон конституційний
Визначення і загальна характеристика
ЗАКО́Н КОНСТИТУЦІ́ЙНИЙ — різновид закону як акта вищої юридичної сили. З. к. приймають органи законодав. влади чи шляхом референдуму в особливому порядку. Вони визначають основи сусп. і держ. ладу, є юрид. базою для поточ. законодавства; мають вищу юрид. силу в системі нормативно-правових актів; юридично закріплюють співвідношення політ. сил у суспільстві та баланс їх інтересів; забезпечують внутр. єдність норм нац. законодавства, роблять ефективною взаємодію нац. та міжнар. правових систем; визначають вичерпне коло відносин, які вони регулюють. Їм притаманні особлива процедура прийняття та охорона з боку держави. До З. к. належать конституція, закони, за допомогою яких вносять зміни і доповнення до конституції, та закони, що конкретизують положення конституції і прямо передбачені нею.