Законність

ЗАКО́ННІСТЬ  — один із головних принципів організації суспільного життя, сутність якого полягає у точному і неухильному виконанні законів усіма, кому вони адресовані. Є основою правового режиму і правопорядку в державі та суспільстві. Принцип З. стосується усіх держ. органів і громад. організацій, посад. осіб і громадян. Він зафіксов. у Конституції України, згідно з якою закони та ін. нормативно-правові акти ухвалюють на основі Конституції та відповідно до її положень (ст. 8); органи законодав., виконав. та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України (ст. 6); кожен громадянин зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції та законів України, не посягати на права й свободи, честь і гідність ін. людей. З. не повинна підмінятися політ. та ін. доцільністю. Фактор доцільності має бути закладений у самих законах. Вони також повинні відображати заг.-нар. інтереси, а в юрид. сенсі бути правовими. Відступи від духу і букви закону, як правило, призводять до дестабілізації правопорядку в країні, порушення прав і свобод громадян. У цьому зв’язку важливе значення мають гарантії З. (багато що залежить від рівня соц.-екон. розвитку країни, стану демократії у суспільстві, правової свідомості та правової культури насел. тощо). Спец. гарантіями З. є заходи юрид. відповідальності за порушення законів — цивіл., адм., кримінал., дисциплінар. та ін. Ефективне застосування цих заходів обумовлене дотриманням принципу З. у діяльності правоохорон. і судових органів. Причому сутність юрид. відповідальності полягає не у жорстокості покарання, а у його невідворотності за вчиненні порушення З.

Завантажити статтю