ЗАКО́ННІСТЬ — один із головних принципів організації су­спільного життя, сутність якого полягає у точному і неухильному виконан­ні законів усіма, кому вони адресовані. Є основою правового режиму і правопорядку в державі та су­спільстві. Принцип З. стосується усіх держ. органів і громад. організацій, посад. осіб і громадян. Він зафіксов. у Кон­ституції України, згідно з якою закони та ін. нормативно-правові акти ухвалюють на основі Кон­ституції та від­повід­но до її положень (ст. 8); органи законодав., виконав. та судової влади здійснюють свої повноваже­н­ня у встановлених Кон­ституцією межах та від­повід­но до законів України (ст. 6); кожен громадянин зобовʼязаний неухильно дотримуватися Кон­ституції та законів України, не посягати на права й свободи, честь і гідність ін. людей. З. не повин­на під­мінятися політ. та ін. доцільністю. Фактор доцільності має бути закладений у самих законах. Вони також повин­ні від­ображати заг.-нар. інтереси, а в юрид. сенсі бути правовими. Від­ступи від духу і букви закону, як правило, призводять до де­стабілізації правопорядку в країні, поруше­н­ня прав і свобод громадян. У цьому звʼязку важливе значе­н­ня мають гарантії З. (багато що залежить від рівня соц.-екон. роз­витку країни, стану демократії у су­спільстві, правової сві­домості та правової культури насел. тощо). Спец. гарантіями З. є заходи юрид. від­повід­альності за поруше­н­ня законів — цивіл., адм., кримінал., дисциплінар. та ін. Ефективне за­стосува­н­ня цих заходів об­умовлене дотрима­н­ням принципу З. у діяльності право­охорон. і судових органів. Причому сутність юрид. від­повід­альності полягає не у жорстокості покара­н­ня, а у його невід­воротності за вчинен­ні поруше­н­ня З.