Законодавча влада
ЗАКОНОДА́ВЧА ВЛА́ДА — одна з гілок державної влади. Гол. призначенням 3. в. є здійснення держ. влади шляхом законотворення. Визначається сукупністю повноважень щодо прийняття законів та ін. законодав. актів, а також організац. формами реалізації цих повноважень. До суб’єктів 3. в. у різних країнах належать парламенти, монархи, уряди тощо. Здійснювана парламентами 3. в. — представн. влада, делегована їм народом як єдиним джерелом влади. Законодав. діяльність є гол., але не єдиною функцією парламентів (вони також виконують представн., установчу і контрол. функції). За теорією поділу влади, 3. в. самостійна відносно виконав. і судової гілок влади. Її специфіка полягає у тому, що прийняті парламентом закони мають вищу, порівняно з актами ін. гілок держ. влади, юрид. силу. Водночас кожна гілка влади має властиву саме їй систему стримувань і противаг для запобігання можливим зловживанням з боку ін. гілки влади. Єдиний орган 3. в. в Україні — ВР. Свої повноваження з реалізації функцій 3. в. вона здійснює у встановлених Конституцією України межах і відповідно до чинного законодавства.
Рекомендована література
- Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. 1995;
- Конституційне право України. 1999 (обидві — Київ).
Завантажити статтю
Світ-суспільство-культура 