Закордонне представництво Української Гельсинської групи (ЗП УГГ)
ЗАКОРДО́ННЕ ПРЕДСТАВНИ́ЦТВО УКРАЇ́НСЬКОЇ ГЕ́ЛЬСИНСЬКОЇ ГРУ́ПИ (ЗП УГГ) Створ. 1978 у Нью-Йорку, коли письм. доручення представляти УГГ за кордоном одержав її чл.-засн. П. Григоренко, який виїхав до США 1977. За рік до цього голова УГГ М. Руденко доручив Л. Плющеві (емігрував до Франції 1976) бути представником УГГ за кордоном. Першими чл. ЗП УГГ стали П. Григоренко (голова), Л. Плющ, Н. Світлична. 1979 до них приєдналася Н. Строката, 1980 — В. Малинкович, 1988 — П. Рубан. Одним із осн. напрямів їхньої роботи була публікація укр. й англ. мовами повідомлень у пресі про арешти та репресії в Україні. Від 1980 г. «Українське життя» (Чикаґо) почала вміщувати сторінку «Трибуна закордонного представництва української групи “Гельсінкі”, очолена генералом Петром Григоренком». ЗП УГГ періодично видавало бюл. «Вісник репресій в Україні» (1980–85), опублікувало експрес-вип. «Українського вісника» (від 1987), кілька чисел самвидав. ж. «Український вісник» (1988) і «Кафедра». Його чл. також виступали перед укр. діаспор. громадою в країнах Заходу, зустрічалися з дипломатами, журналістами, давали свідчення в Конгресі США. На Гельсин. конф. 1980 у Мадриді УГГ представляли чл. ЗП П. Григоренко, Н. Строката, Л. Плющ, В. Малинкович, Комісію прав людини Світ. конгресу вільних українців — П. Юзик і X. Ісаїв, Комітет гельсин. гарантій для України та видавництво «Смолоскип» — А. Фединський, А. Каркоць, О. Хам, Комітет оборони людських прав в Україні — О. Гевко. П. Григоренко 1978 виступав на конгресі Міжнар. амністії у м. Лос-Анджелес та (разом із Н. Світличною і П. Вінсом) на 3-х Сахаров. слуханнях у Вашинґтоні, 1979 — перед комісією НАТО у МЗС Канади, 1981 (разом із Н. Строкатою і В. Малинковичем) — перед Гельсин. комісією Конгресу США (з нагоди 5-річчя УГГ). Він також зустрічався із прем’єр-міністром Великої Британії М. Тетчер (1980) і президентом США Р. Рейґаном (1982). Після смерті П. Григоренка 1988 ЗП УГГ очолив М. Руденко, який прибув до США. У тому ж році УГГ реорганізовано в Укр. Гельсин. спілку (УГС), відповідно назва змінилася на ЗП УГС. До його складу увійшли Л. Литовченко, М. Мовчан, Р. Мороз, В. Романюк, Т. Романюк (за їхніми підписами оприлюднено перше звернення УГС до укр. громади зх. діаспори). З проголошенням незалежності ЗП УГС завершила свою закордонну місію, а її голова М. Руденко повернувся в Україну.