Григоренко Петро Григорович

ГРИГОРЕ́НКО Петро Григорович (16. 10. 1907, с. Борисівка, нині Примор. р-ну Запоріз. обл. — 21. 02. 1987, Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі) — військовик, правозахисник. Генерал-майор (1959). Учасник 2-ї світової війни, бойові нагороди. Закін. робітфак (1928), у 1931 обраний чл. ЦК комсомолу УРСР. Після 2-х курсів Харків. технол. інституту за мобілізацією ЦК ВКП(б) переведений до Військ.-інж. академії ім. В. Куйбишева, яку закін. 1934. У 1937–39 — слухач Академії Генштабу (Москва). 1939 брав участь у боях на р. Халхін-Голл; до 1943 служив у штабі Далекосхід. фронту. 1945–61 викладав у Військ. академії ім. Фрунзе (Москва), заснував і очолював каф. кібернетики. Автор 80-ти праць, переважно засекречених. 7 вересня 1961 виступив на райпартконференції з попередженням про можливість відновлення культу особи, 1962–64 зі значним пониженням у посаді служив на Далекому Сході. Восени 1963 заснував Спілку боротьби за відродження ленінізму. 10 лютого 1964 заарешт., 25 серпня 1964 розжалуваний у солдати, виключений з КПРС, упродовж року утримувався в спец. псих. лікарні системи МВС. Після звільнення працював вантажником, двірником. Став активним правозахисником, критикував політику рад. уряду, КПРС, КДБ, засудив введення рад. військ до Чехословаччини, підписав декларацію Укр. Гельсин. групи (1976), представляв її інтереси в Москві. У травні 1969 виступив у Ташкенті як громад. захисник на процесі групи кримськотатар. патріотів і був заарешт., визнаний психічно хворим, до 1974 перебував у тюрмах та спецлікарнях. Звільнений завдяки опублік. за кордоном результатам незалеж. заочної психіатр. експертизи С. Глузмана та протестам світової громадськості. Брав участь у заснуванні Моск. Гельсин. групи. Наприкінці 1977 йому дозволили виїхати на лікування за кордон і позбавили рад. громадянства. Г. активно виступав на прес-конференціях, опублікував кілька книжок правозахисного спрямування, співпрацював з укр. діаспорою, підтримував укр. правозахисний і незалежницький рух. 1990 у Москві засн. фонд ім. Г. для офіцерів армії, МВС та КДБ, які зазнали політ. переслідувань, запроваджено медаль його імені. Нагородж. орденом «За мужність» 1-го ступеня (1997, посмертно). У Києві та містах АР Крим ім’ям Г. названо вулиці, у Сімферополі йому встановлено пам’ятник (1999). Пам’яті Г. присвяч. д/ф «Експертиза: страта божевіллям» (1999, реж. М. Мащенко, студія «Контакт»).

Завантажити статтю