Закруткін Віталій Олександрович

ЗАКРУ́ТКІН Віталій Олександрович (Закруткин Виталий Александрович; 14(27). 03. 1908, м. Феодосія, нині АР Крим — 09. 10. 1984, станиця Кочетковська Ростов. обл., РФ) — російський письмен­ник, літературо­знавець. Член СП СРСР (1945). Кандидат філологічних наук (1936). Дит. роки провів в Україні та Молдові. Навч. у хім.-пром. школі в Одесі (1927–28). Від 1930 — в Амур. обл. (РФ), де закін. Благовєщен. пед. ін­ститут (1932). Викладав у Новгород. учит. ін­ституті; 1936–41 — завідувач кафедри рос. літ-ри Ростов. пед. ін­ституту (обидва — РФ). Під час 2-ї світової війни — воєн. кор. Від 1947 мешкав у Кочетковській. У творчості З. від­чутний вплив худож. традиції М. Шолохова. Роман про рибацьке життя «Плавучая станица» (Ростов-на-Дону, 1950) від­знач. Сталін. премією 1951. Найкращим твором на тему війни рад. критика ви­знала повість «Матерь человеческая» (Москва, 1969; Державна премія РРФСР ім. М. Горького, 1971). Роман-епопея «Сотворение мира» (у 3 кн., Москва, 1980; Державна премія СРСР, 1982) охоплює період від поч. голоду 1921–22 до закінче­н­ня війни. За його сценаріями «Без вести пропавший» (1956) та «Млечный путь» (1959) реж. І. Шмарук зняв однойм. фільми (Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка). Досліджував творчість рос. та укр. письмен­ників: зб. «Пушкин и Лермонтов» (1941), кн. «Цвет лазоревый: Страницы о Михаиле Шолохове» (1965; обидві — Ростов-на-Дону), «Художник и народ» (Москва, 1969; про Т. Шевченка), ст. «Олесь Гончар» (1964), «Завет мастера» (1973; про М. Рильського), «Його чудодійне слово» («Малишкові дороги: Спогади про Андрія Малишка», К., 1975). Окремі твори З. українською мовою пере­клали О. Бандура, І. Гречанівський, Н. Кащук.

Завантажити статтю