Залозецький-Сас Володимир Романович

Визначення і загальна характеристика

ЗАЛОЗЕ́ЦЬКИЙ-САС Володимир Романович (10. 07. 1896, Львів — 12. 10. 1959, м. Ґрац, Австрія) — мистецтво­знавець. Син Романа, онук Василя Залозецьких-Сасів. Доктор філософії (1919). Дійсний член Істор.-правн. секції Львів. богослов. наук. товариства (1932), НТШ (1947) та візант. комісії Австр. АН, член-кореспондент Катол. академії у Відні, Між­нар. візант. комісії в Парижі, Швейцар. ін­ституту історії мистецтв. Навч. у Віден. університеті (1914–19), у М. Дворжака. Габілітувався 1924 в УВУ (Прага) під керівництвом В. Антоновича, де став доцент 1926 за­прош. на каф. історії мистецтва Укр. наук. ін­ституту в Берліні. Здійснив кілька наук.-дослідн. подорожей до Стамбула, Малої Азії, Угорщини, Польщі та Італії. 1928–34 як над­звич. проф. Укр. греко-катол. богослов. академії у Львові викладав християн. археологію та історію церк. мистецтва. Разом зі студентами роз­почав видавн. діяльність, 1939 ви­йшло єдине число ж. «Мистецтво й культура». Від 1939 — у Віден. університеті: від 1947 — над­звич. проф. історії мистецтва; від 1948 — у Ґрац. університеті: проф., від 1949 — завідувач кафедри історії мистецтва. Заснував 1945 Австр.-візант. товариство та його ж. «Jahrbuch für Österreichische Byzantinistik», Товариство історії мистецтва при Університеті в Ґраці, 1956 — Товариство прихильників універс. ідеї в Австрії. Видавав ж. «Fundamente» (від 1956). Досліджував готику, ренесанс, бароко, вплив візант. мистецтва на укр. арх-ру.

Пр.: Романські та ґотицькі будови на Під­карпатській Руси // Наук. зб. товариства «Просвіта». Уж., 1924; Gotische und Barocke Holzkirchen in den Karpatenländern. Wien, 1926; Софійський собор у Києві та його від­ноше­н­ня до візантійської архітектури // Зап. ЧСВВ. 1929. Т. 3; Das geistige Leben der Ukraine in Vergangenheit und Gegenwart. Münster, 1930; Візантійський ренесанс у світлі новіших дослідів // Богословія. 1932. Кн. 1; Олекса Новаківський. Л., 1934; Історія старохристиянського мистецтва. Л., 1936; Byzanz und Abendland im Spiegel ihrer Kunsterchinnungen. Salzburg; Leipzig, 1936; Українська наука перед новими зав­да­н­нями. Л., 1938; Der christliche Humanismus und seine universelle Bedeutung. Wien, 1948; Die Byzantinische Kunst. Frankfurt am Main, 1963.

Літ.: G. Gsodam. Wladimir Sas-Zaloziecky // Südostforschungen. 1960. Bd. 19; Александрович-Павличко Я. Володимир Залозецький // Укр. альм. Варшава, 1996; Козак Р. Мистецтво­зна­вча спадщина Володимира Сас-Залозецького // Народо­знавчі зошити. 1999. № 4.

А. Ю. Ясіновський

Завантажити статтю