Залозецький-Сас Василь Дмитрович

Визначення і загальна характеристика

ЗАЛОЗЕ́ЦЬКИЙ-САС Василь Дмитрович (псевд. і крипт.: В.; В. Д. З.; В. З. др.; Д. В. З.; З-ій; Василій З.; Панько из Галичанова; Савчишин Федько; 07. 02. 1833, с. Погорілівка Заліщиц. пов., нині За­ставнів. р-ну Чернів. обл. — 02. 02. 1915, с. Гірне, нині Стрий. р-ну Львів. обл.) — письмен­ник. Батько Романа, дід Володимира Залозецьких-Сасів. Навч. у Львів. та Віден. університетах. 1858 єпис­копом С. Литвиновичем рукопоклад. на пресвітера, служив у селах Буковини, у м. Коломия (1867–69), с. Дорогів (нині Галиц. р-ну Івано-Фр. обл., 1870-і рр.). Був спів­ред. москвофіл. г. «Пролом» і «Слово». Писав т. зв. язичієм. Дебютував повістю «Несвятоюрщина» (1851). Автор кн. «Читанка для рус­ских людей про панську каву та про хлопську каву» (Коломия, 1874), повістей на істор. тематику «Пригоди рус­ской молодыці» (1879), «Звониміра. Картина із нашего языческого быта» (1888), «Половецкая моленица» (1891), «Ро­стислав, родоначальник галицких князей» (1892), «Донька пасічника», «Доля школяра», «Панько из Галичанова», «Рус­ская исторія в повістках» (усі — 1894), «Кровавые лета: Повесть из времен казацких воин» (1895), «Гальшка, княжна Острожская» (1899; усі — Львів), нарису «О Бояне в “Слове о полку Игореве”» («Рус­ский филологический вестник», 1901, № 3–4). У творчості закликав до моральності, любові до людей і рідної землі, часто використовував гумор.

Тв.: Полное со­брание сочинений: В 3 т. Л., 1907; Записки священ­ника. Л., 1909; Під осін­нім небом: Зб. новель. К., 1921.

Літ.: Аристов Ф. Памяти Василия Дмитриевича Залозецкого // Славян. объединение. 1915. № 3–4; Снігур І. Василь Залозецький // Час. 2004, 30 верес.

М. В. Ващишин, М. В. Кочержук

Завантажити статтю