Замбор Ян

Визначення і загальна характеристика

ЗА́МБОР Ян (Zambor Ján; 09. 12. 1947, с. Тушицька Нова Весь, округ Михаловці, нині Словаччина) — словацький поет, літературознавець, перекладач. Його мати — українка зі Сх. Словаччини. Студіював словац. і рос. філологію на філос. факультеті Університету ім. П.-Й. Шафарика (м. Пряшів, нині Словаччина; 1966–71). Працював у Сх.-Словац. видавництві, на Словац. радіо (1976–83) у м. Кошиці, Інституті критики мистецтва і театр. документації, від 1991 — на філос. факультеті Університету ім. Я.-А. Коменського (від 2001 — професор кафедри словац. літ-ри і літературознавства), водночас від 1997 — науковий співробітник Інституту світ. літ-ри Словац. АН (усі — Братислава). Автор дослідж. «Ivan Krasko a poézia českej moderny» (1981), «Interpretácia a poetica: O poezii slovenských básnikov 20. storočia» (2005), зб. есе «Báseň a ticho: O poezii slovenských, ryských a španielskych básnikov» (1997). У кн. «Preklad ako umenie» (2000) розглянув майстерність словац. перекладачів від Я. Єсенського до сучасності. У творчості звертається до питань буття, зокрема повноти людського існування крізь призму любові, її проявів упродовж життєвого шляху. В перекладі З. окремими книгами вийшли поезії М. Лермонтова, В. Брюсова, Анни Ахматової, І. Драча («Дивоквіт», 1971), Д. Павличка («Таємниця твого обличчя», 1981), а також (спільно з М. Гевеші) зб. «Золотий гомін» П. Тичини (1974), «Чому не смієшся ніколи» І. Франка (1979), цикли віршів І. Драча, В. Коротича і М. Вінграновського у зб. укр. поезії «Чистими руками» (1980; усі — Братислава). Укр. мовою окремі твори З. переклали Д. Павличко, Р. Лубківський, П. Скунць, В. Терен.

Завантажити статтю