ЗАВА́ЛЛЯ — селище міського типу Гайворонського ра­йону Кірово­градської області. Знаходиться на лівому березі Пд. Бугу, за 170 км від обл. центру, за 22 км від райцентру та за 14 км від залізнич. ст. Хащувате. Площа 5,99 км2. Насел. 5201 особа (2001, складає 89,7 % до 1989), пере­важно українці. Назву отримало від великих провалів у землі. Вперше згадується у писем. джерелах 1462. Тоді З. пере­бувало у межах кордонів Великого князівства Литовського та належало князям Коріатовичам. Від 1569 — у складі Брацлав. воєводства. Згодом ві­ді­йшло у власність графа Потоцького. Через З. у 19 і на поч. 20 ст. проходив пошт. шлях від м-ка Саврань (нині смт Одес. обл.) до м-ка Тернівка (нині село Бершад. р-ну Вінн. обл.). 1880 тут від­крито церк.-парафіял. школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. за­знали сталін. ре­пресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від 31 липня 1941 до 14 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вивезли на примусові роботи до Німеч­чини 50, роз­стріляли 10 завал­лівців. На фронтах 2-ї світової війни воювало 600 жит., з них 190 загинуло. Від 1957 — смт. Від 1930 тут працює «Завал­лівський графітовий комбінат» (див. також Завал­лівське родовище графіту). У З. — заг.-осв. школа, школа-інтернат, 2 дитсадки; муз. школа, Будинок культури; лікарня; від­діл. 2-х банків. Діють реліг. громади УПЦ МП, свідків Єгови, євангелістів християн-баптистів. Функціонує нар. аматор. хор. Побл. З. виявлено поселе­н­ня доби неоліту (6–5 тис. до н. е.), трипіл. (3 тис. до н. е.) та черняхів. (2–4 ст. н. е.) культур. Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни.