ЗАВА́ЛЛЯ — селище міського типу Гайворонського ра­йону Кірово­градської області. Знаходиться на лівому березі Пів­ден­ного Бугу, за 170 км від обласного центру, за 22 км від райцентру та за 14 км від залізничної станції Хащувате. Площа 5,99 км2. Населе­н­ня 5201 особа (2001, складає 89,7 % до 1989), пере­важно українці. Назву отримало від великих провалів у землі. Вперше згадується у писемних джерелах 1462. Тоді З. пере­бувало у межах кордонів Великого князівства Литовського та належало князям Коріатовичам. Від 1569 — у складі Брацлавського воєводства. Згодом ві­ді­йшло у власність графа Потоцького. Через З. у 19 і на початку 20 ст. проходив поштовий шлях від містечка Саврань (нині смт Одеської обл.) до містечка Тернівка (нині село Бершадського р-ну Він­ницької обл.). 1880 тут від­крито церковно-парафіяльну школу. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жителі за­знали сталінських ре­пресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від 31 липня 1941 до 14 березня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. Нацисти вивезли на примусові роботи до Німеч­чини 50, роз­стріляли 10 завал­лівців. На фронтах 2-ї світової війни воювало 600 жителів, з них 190 загинуло. Від 1957 — смт. Від 1930 тут працює «Завал­лівський графітовий комбінат» (див. також Завал­лівське родовище графіту). У З. — загальноосвітня школа, школа-інтернат, 2 дитсадки; музична школа, Будинок культури; лікарня; від­діле­н­ня 2-х банків. Діють релігійні громади УПЦ МП, свідків Єгови, євангелістів християн-баптистів. Функціонує народний аматорський хор. По­близу З. виявлено поселе­н­ня доби неоліту (6–5 тис. до н. е.), трипільської (3 тис. до н. е.) та черняхівської (2–4 ст. н. е.) культур. Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни.