КО́ТОВ Петро Іванович (26. 06(08. 07). 1889, слобода Владимирівка, ни­ні Астраханської обл., РФ — 04. 07. 1953, Москва) — живописець. Народний художник РРФСР (1946). Дійсний член Академії мистецтв СРСР (1949). Сталінcька премія (1948). Член Асоціації художників революційної Росії (1923), Спілки художників СРСР (1930-і роки). Закінчив Петро­градську Академію мистецтв (нині Санкт-Пе­тербург, 1916; викладачі Ф. Рубо, М. Самокиш). 1935–41 — керівник майстерні станкового живопису Київського художнього ін­ституту; у Москві: 1944–48 — викладач ВДІКу, 1948–51 — викладач художнього ін­ституту. Учасник мистецьких виста­вок від 1924. Персональна — у Ки­єві (1938). Творчість К. сформу­ва­лася на реалістичних засадах пізнього російського пере­движництва. Жи­вопис К. від­значається колористичним багатством, пластичною формою обʼємів. У стилі соцреалізму від­­творював робітничий побут, індустріальне середовище. Створював жанрово-психологічні порт­рети ро­бітників, інте­лігенції. Елементи жанровості від­чутні у ліричних пей­зажах. Із пластичним живописним матеріальністю по­стає світ речей у його натюрмортах.