КУЗЬМА́ Орест Леонті­йович (25. 01. 1893, с. Диниска, нині Дениси Жовківського ра­йону Львівської обл. — 15. 12. 1968, м. Коломия Івано-Франківської обл.) — пере­кладач, педагог, еспе­рантист, громадсько-культурний діяч. Від 1897 мешкав у Коломиї. Закінчив Коломийську гімназію (1913), студіював філософію і природничі науки у Ві­денському університеті (1913–18). Під час 1-ї світової вій­­ни — у легіоні УСС. 1908 самотужки ви­вчив есперанто. У Коломиї: редагував перший український журнал мовою есперанто «Ukra­ina Stelo» («Зоря України», 1913, 1914, 1922–30); очолював друкарню окружної військової команди у період ЗУНР, де видавав газету «Покутський вісник» (1918–19), «Сі­човий голос» (1919) тощо; від 1922 — вчитель хімії та природо­знавства у гімназіях і школах. Де­путат Народних зборів у Львові (1939), які проголосили воз­зʼ­єд­на­н­ня Західної України з УРСР в єдину Українську Державу. 1956 повернувся до Коломиї. Серед учнів — Р. Іваничук, Д. Павличко. Популяризував мовою еспе­ранто у світі українську історію, культуру, літературу, зокрема творчість Т. Шевченка; 1913–18 на­друкував у Відні низку авторських фотолистівок на українську тематику. 1914 написав ста­т­тю «Тарас Шевченко. Біо­графія», під­готував і видав потрійний номер (№ 3–5), присвячений 100-річчю від дня народже­н­ня Кобзаря. Написав брошуру «Як дру­кується книжка» (1921), перед­мову «Ключ до есперанто» до «Українсько-есперантського словника» К. Вербицького; автор і видавець «Повного під­руч­ника до науки між­народної мови есперанто» (обидва — 1922; усі — Коломия), де вміщено твори Т. Шевченка «Заповіт» (пере­клав Г. Якимчука), «Катерина» (пере­клав В. Девʼятніна), «Садок вишневий коло хати» (1922), «Лічу в неволі дні і ночі» (пере­клав Й. Солткевича) і «Стін­ний календар» А. Крим­ського (пере­клав В. Атаманюка). Брошуру К. «Між­народна мова есперанто» (1932) конфіскувала польська влада. Пере­клав мовою есперанто окремі твори Т. Бордуляка, Леся Мартовича, В. Сте­фаника, І. Франка. Учасник все­світніх кон­гресів есперантистів у Кракові (1913, 1931). Спів­засновник і секретар Товариства українських есперантистів «По­ступ» у Коломиї. Ре­пресований 1946, вивезений до Сибіру. Реабілітований 1956. Імʼям К. на­звано вули­цю у Коломиї, на його будинку від­крито меморіальну дошку (2013).