Кузьма Орест Леонтійович
КУЗЬМА́ Орест Леонтійович (25. 01. 1893, с. Диниска, нині Дениси Жовківського району Львівської обл. — 15. 12. 1968, м. Коломия Івано-Франківської обл.) — перекладач, педагог, есперантист, громадсько-культурний діяч. Від 1897 мешкав у Коломиї. Закінчив Коломийську гімназію (1913), студіював філософію і природничі науки у Віденському університеті (1913–18). Під час 1-ї світової війни — у легіоні УСС. 1908 самотужки вивчив есперанто. У Коломиї: редагував перший український журнал мовою есперанто «Ukraina Stelo» («Зоря України», 1913, 1914, 1922–30); очолював друкарню окружної військової команди у період ЗУНР, де видавав газету «Покутський вісник» (1918–19), «Січовий голос» (1919) тощо; від 1922 — вчитель хімії та природознавства у гімназіях і школах. Депутат Народних зборів у Львові (1939), які проголосили воззʼєднання Західної України з УРСР в єдину Українську Державу. 1956 повернувся до Коломиї. Серед учнів — Р. Іваничук, Д. Павличко. Популяризував мовою есперанто у світі українську історію, культуру, літературу, зокрема творчість Т. Шевченка; 1913–18 надрукував у Відні низку авторських фотолистівок на українську тематику. 1914 написав статтю «Тарас Шевченко. Біографія», підготував і видав потрійний номер (№ 3–5), присвячений 100-річчю від дня народження Кобзаря. Написав брошуру «Як друкується книжка» (1921), передмову «Ключ до есперанто» до «Українсько-есперантського словника» К. Вербицького; автор і видавець «Повного підручника до науки міжнародної мови есперанто» (обидва — 1922; усі — Коломия), де вміщено твори Т. Шевченка «Заповіт» (переклав Г. Якимчука), «Катерина» (переклав В. Девʼятніна), «Садок вишневий коло хати» (1922), «Лічу в неволі дні і ночі» (переклав Й. Солткевича) і «Стінний календар» А. Кримського (переклав В. Атаманюка). Брошуру К. «Міжнародна мова есперанто» (1932) конфіскувала польська влада. Переклав мовою есперанто окремі твори Т. Бордуляка, Леся Мартовича, В. Стефаника, І. Франка. Учасник всесвітніх конгресів есперантистів у Кракові (1913, 1931). Співзасновник і секретар Товариства українських есперантистів «Поступ» у Коломиї. Репресований 1946, вивезений до Сибіру. Реабілітований 1956. Імʼям К. названо вулицю у Коломиї, на його будинку відкрито меморіальну дошку (2013).