ІВАНИЧУ́К Роман Іванович (27. 05. 1929, с. Трач, нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. — 17. 09. 2016, Львів) — письмен­ник, публіцист, громадсько-політичний діяч. Брат Євгена, батько Наталії Іваничуків. Член НСПУ (1960). Герой України (2009). Обл. літ. премії ім. А. Головка (1979) та ім. Б. Лепкого (2003). Між­народна премія Т. й О. Антоновичів (2003). Орден «За заслуги» 3-го (1998) і 2-го (2006) ступ. Народний депутат України (1990–94). Навч. у Коломий. гімназії, закін. Львів. університет (1957). Учителював. 1963–90 — завідувач від­ділу прози ж. «Жовтень» (Львів); 1996–2009 — професор кафедри укр. літ-ри Львів. університету. Дебютував 1954 новелою «Доктор Бровко» у ж. «Жовтень». Особливу увагу й зацікавле­н­ня читачів в Україні та поза її межами здобув істор. роман про Визв. війну під проводом Б. Хмельницького «Мальви» (К., 1968), де роз­крито тему яничарства, зради й вірності, патріотизму та від­ступництва. Роман викликав категор. не­прийня­т­тя офіц. критики; І. тривалий час був по­збавл. можливості публікувати свої твори (зокрема напис. 1968 роман «Журавлиний крик» — про зруйнува­н­ня Запороз. Січі та трагедію кошового геть­мана П. Калнишевського — ви­йшов у світ 1988 у Львові; пере­вид. — К.; Х., 2001; Х., 2006). Загалом істор. романи І. склали великий цикл, що охоплює 500-літню минувшину України та пред­ставляє широке полотно боротьби за утвердже­н­ня державності й усві­домле­н­ня самоідентичості нашого народу (та, крім того, в часи тоталітар. режиму слугували своєрід. під­ручником патріотизму). У романі «Ману­скрипт з вулиці Руської» (Л., 1979) виразно від­творено середньовічний Львів. За романи «Вода з каменю» (Л., 1982) і «Четвертий вимір» (К., 1984) — про життя М. Шашкевича та П. Гулака-Артемовського від­повід­но — від­знач. Державною премією України ім. Т. Шевченка (1985). Життю і творчості І. Франка присвяч. роман «Шрами на скалі» (Л., 1987). У романі «Орда» (Л., 1992) сатирично змальовано Рос. імперію часів Петра І (у подіях і персонажах від­чутний пере­гук із ситуацією остан­ніх років в УРСР). І. уперше в укр. худож. літературі звернувся до теми ОУН–УПА в тетралогії «Вогнен­ні стовпи» (Л., 2005). Його активна громад. позиція і талант письмен­ника по­єд­налися у зб. статей, есеїв та спогадів «Чистий метал людського слова» (К., 1991), «Благослови, душе моя, Господа» (1993), «Дороги вольні і невольні» (1996; обидві — Львів). За романами «Шрами на скалі» та «Мальви» здійснено низку театр. інсценізацій; за мотивами роману «Черлене вино» (Л., 1979) створ. оперу «Олеська балада» (лібрето Р. Кудлика, музика Б. Янівського), по­ставл. 1985 у Львів. театрі опери та балету. Окремі твори І. пере­кладено словац., рос., польс., нім., франц. мовами.