ЗАГАЙКЕ́ВИЧ Бог­дан Вікторович (05. 02. 1887, Тернопіль — 20. 08. 1967, м. Ірвінґтон, шт. Нью-Джерсі, США) — педагог, громадський діяч. Брат В. Загайкевича. Навч. у гімназіях в Тернополі та Львові, 1912 закін. Львів. університет. Працював в Укр. чол. гімназії (1912–14, 1922–39) та Укр. ін­ституті для дівчат (1922–23) у м. Пере­мишль (нині Польща). 1914–18 — поручник УСС, 1918–19 — сотник УГА (командир куреня у піхот. полку). Був у Пере­мишлі кер. товариства «Боян» при філії Вищого муз. ін­ституту ім. М. Лисенка (від 1922), спів­засн. і дир. управи Укр. регіон. музею «Стривігор» (від 1932), одним із кер. Товариства прихильників укр. мистецтва та ін. 1941–44 — голова окруж. Укр. допомогового комітету. 1944 емігрував, до 1950 — голова таборової ради у м-ку Берхтесґаден (Німеч­чина). Від 1950 — у США. Вчителював у м. Елізабет (шт. Нью-Джерсі) та Ірвінґтоні. Голова Ради регіон. комітетів НТШ у США, чл. УВАН (кер. її книго­знав. секції). Ред. і спів­авт. кн. «Пере­мишль — західний бастіон України: Збірник матеріалів до історії Пере­мишля і Пере­миської землі» (Нью-Йорк; Філадельфія, 1961), автор пере­казу роз­відки О. Зубрицького «Дещо з минувшини Пере­мишля» (г. «Надсянська земля», 1939, ч. 1), низки статей істор. і пед. тематики.