Загайкевич Володимир Вікторович
Визначення і загальна характеристика
ЗАГАЙКЕ́ВИЧ Володимир Вікторович (19. 10. 1876, Тернопіль — 07. 06. 1949, м. Міттенвальд, Німеччина) — правознавець, громадсько-політичний діяч. Брат Б. Загайкевича. Доктор права (1906). Закін. гімназію в Тернополі, навч. в університетах Львова, Відня та Берліна. Працював пом. адвоката у Львові, від 1907 — адвокатом у м. Перемишль (нині Польща). 1909–14 — голова філії товариства «Просвіта» і «Міщанської каси», чл. керів. органів повіт. т-в «Сільський господар» і «Руська щадниця», співзасн. приват. укр. школи. Видавав г. «Перемиський вісник» (1910–14). У 1912–18 — посол до австро-угор. парламенту, під час 1-ї світової війни — військ. аудитор (1915–17), чл. Бойової управи УСС (1917–18). На поч. листопада1918 — заступник голови повіт. Укр. нац. ради, один із організаторів «Листопадового зриву» в Перемишлі. 11 листопада 1918 заарешт. польс. військовиками і на рік ув’язнений. 1919–29 — відп. ред. г. «Український голос» (Перемишль). Захисник М. Січинського на процесі 1908, політ. процесах над чл. УВО й ОУН, зокрема Львів. процесі 1936. У 1928–35 — посол польс. сейму, до 1930 — його віце-маршалок, голова Укр. сеймового клубу. 1939–44 — у Кракові: віце-президент апеляц. суду, 1940–41 — голова Укр. допомогового комітету. 1944 емігрував до Німеччини, перебував у таборі для переміщ. осіб у м. Карлсфельд, згодом — у Міттенвальді. Автор низки статей політ. і правн. тематики, брошури «Одною ланкою — спільним фронтом!» (1928).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
