ЗАГАЙКЕ́ВИЧ Марія Петрівна (31. 10. 1926, Львів — 01. 04. 2014, Київ) — музико­знавець, педагог. Дочка П. Пшенички. Доктор мистецтво­знавства (1982), професор (1995). Член НСКУ (1959). Премія ім. М. Лисенка (2000). Закін. Львів. консерваторію (1950; кл. фортепіано Т. Шухевича) та аспірантуру при ІМФЕ АН УРСР (Київ, 1954; кер. В. Довженко). 1948–51 — концерт­мейстер Львів. спец. муз. школи, 1951 — викладач дит. муз. школи № 1. Від 1955 працювала в ІМФЕ НАНУ: 1986–2008 — провід­ний науковий спів­робітник Водночас 1997–2007 роз­робила і вела курси «Історія балет. творчості» та «Укр. танц. культура» на Київ. факультеті хорео­графії харків. Між­нар. словʼян. університету. Наукові дослідже­н­ня: історія укр. музики 19–20 ст., зокрема муз. культури Зх. України 2-ї пол. 19 ст.; творчі біо­графії композиторів (В. Барвінського, М. Вербицького, М. Вериківського, Л. Колодуба, С. Людкевича, Б. Лятошинського, Г. Майбороди, М. Скорульського та ін.); між­нац. (польс.-укр., чес.-укр.) муз. взаємини; взаємозвʼязки слова й музики (І. Франко, І. Котляревський, М. Коцюбинський); балетна творчість. Авторка 8-ми роз­ділів до академ. багатотом. «Історії української музики» (т. 1–5, К., 1989–2004; відп. ред. 3-го т.). Учениця Р. Савецького.