ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Загаров Олександр Леонідович

ЗАГА́РОВ Олександр Леонідович (справж. – фон Фессінґ; 05(17). 01. 1877, м. Єлисаветград, нині Кіровоград – 12. 11. 1941, м. Саратов, РФ) – актор, режисер, педагог. Чоловік М. Морської. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1940). Походив з укр.-нім. дворян. родини. Закін. реал. училище у Харкові, Вище муз.-драм. училище при Моск. філармоніч. товаристві (1898; кл. В. Немировича-Данченка), був вільним слухачем Брюссел. університету. 1898–1906 (з перервою) працював у новозасн. Моск. худож. театрі (нині МХАТ). Виступав у рос. антрепризах К. Незлобіна (м. Вільно, нині Вільнюс, 1899–1900), М. Дарського (м. Ярославль, нині РФ, 1900–01), Театрі нової драми під керівництвом В. Мейєрхольда (м. Тифліс, нині Тбілісі, 1904–05). У 1906 З. повернувся до В. Мейєрхольда, згодом – до К. Незлобіна (Риґа). 1908–09 працював у рос. антрепризі Лебедєва у Херсоні. 1910–11 – реж. Театру Ф. Корша (Москва), 1911–15 – Імператор. Александрин. театру (С.-Петербург), 1916–17 – Моск. драм. театру Суходольських. 1917 керував Військ.-нар. театром в Одесі. У листопаді 1918 З. запросили очолити новоствор. у Києві укр. Держ. драм. театр (від 1919 – Перший театр Укр. Рад. Респ. ім. Т. Шевченка). 1921 разом з дружиною емігрував до Польщі, де у Львові став мист. кер. Укр. нар. театру товариства «Укр. бесіда» (до 1923). У 1923–25 – директор і гол. реж. Руського театру товариства «Просвіта» (Ужгород). 1925–26 мешкав у м. Подєбради (побл. Праги), де організував укр. театр, який обслуговував укр. осередок у цьому місті та його околицях. 1926 З. повернувся до України, де працював реж. і актором мандрів. Театру ім. М. Заньковецької, 1927 – у Держ. драм. театрі ім. Т. Шевченка (обидва – Дніпропетровськ). 1927–28 – мист. кер. новоствор. Харків. Червонозавод. укр. драм. театру. 1928–31 – гол. реж. Першого робітн. театру і ТЮГу в Москві. 1931–41 працював у театрах Пензи, Хабаровська, Владивостока, Барнаула, Свердловська (нині Єкатеринбург), Коврова (Іванов. обл.), Саратова (усі – РФ). Водночас викладав у театр. студіях у Москві та С.-Петербурзі (від 1901), був проф. Муз.-драм. інституту в Києві (1920–21), організував разом з М. К. Вороним укр. драм. школу у Львові (1922) і викладав у ній (до 1923). Як учень В. Немировича-Данченка, а також К. Станіславського та В. Мейєрхольда, вихованець петербур. театрів, З. увібрав передовий сценіч. досвід тогочас. рос. театру і намагався застосувати принципи реаліст.-психол. театру в укр. театрі 3-х регіонів етніч. України (Центр., Зх. України і на Закарпатті). Утверджував зх.-європ. класичну і новітню укр. драматургію в репертуарі очолюваних ним театрів, виховував нового актора, здатного відповідати естет. запитам глядача. Автор кн. «Мистецтво актора» (К., 1920).

Вистави: «Лісова пісня», «Камінний господар», «На полі крові», «Оргія», «На руїнах» (усі – 1918–21), «У пущі» (1926) Лесі Українки, «Гріх», «Дисгармонія», «Брехня», «Між двох сил» В. Винниченка, «Мірандоліна» К. Ґольдоні (усі – 1918), «Візник Геншель» (також гол. роль), «Ткачі» Ґ. Гауптмана (обидві – 1918–19), «Ревізор» (також роль Городничого), «Одруження» М. Гоголя, «Примари», «Нора», «Гедда Ґаблер» Г. Ібсена (усі – 1919–24), «Сон», «Ян Гус», «Сотник», «Тополя» (усі – 1921), «Гайдамаки» (1924) за Т. Шевченком, «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра (також роль Оргона), «Суєта» І. Карпенка-Карого (обидві – 1922), «Отелло» В. Шекспіра, «Батько» А. Стріндберґа (обидві – 1923), «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Вовки та вівці» О. Островського, «R.U.R.» К. Чапека (усі – 1924).

Ролі: Благочинний, Гонта («Гайдамаки» за Т. Шевченком), Фіґаро («Одруження Фіґаро» П.-О. Бомарше); у кіно – Іван («Золотий вовк», 1924).

Літ.: Гладков Н. А. А. Л. Загаров – мастер и человек. Ковров, 1939; Піскун І. Український радянський театр. К., 1957; Український драматичний театр: У 2 т. Т. 2. К., 1959; Нікеєв О. Олександр Загаров і український театр. К., 1969; Шляхи і проблеми розвитку українського радянського театру. К., 1970; Леоненко Р. Перші українські державні театри: 1917–1919 роки // Зап. НТШ. Т. 237: Пр. Театрознав. комісії. Л., 1999; Боньковська О. Львівський театр Товариства «Українська бесіда»: 1915–1924. Л., 2003; Андрійцьо В. Олександр Загаров – директор і мистецький керівник Руського театру Товариства «Просвіта» в Ужгороді (1923–1925 рр.) // Наук. вісн. Київ. університету театру, кіно і телебачення. 2009. Вип. 4–5.

Р. Я. Пилипчук

Основні ролі

Благочинний, Гонта («Гайдамаки» за Т. Шевченком), Фіґаро («Одруження Фіґаро» П.-О. Бомарше); у кіно – Іван («Золотий вовк», 1924).

Основні вистави

«Лісова пісня», «Камінний господар», «На полі крові», «Оргія», «На руїнах» (усі – 1918–21), «У пущі» (1926) Лесі Українки, «Гріх», «Дисгармонія», «Брехня», «Між двох сил» В. Винниченка, «Мірандоліна» К. Ґольдоні (усі – 1918), «Візник Геншель» (також гол. роль), «Ткачі» Ґ. Гауптмана (обидві – 1918–19), «Ревізор» (також роль Городничого), «Одруження» М. Гоголя, «Примари», «Нора», «Гедда Ґаблер» Г. Ібсена (усі – 1919–24), «Сон», «Ян Гус», «Сотник», «Тополя» (усі – 1921), «Гайдамаки» (1924) за Т. Шевченком, «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра (також роль Оргона), «Суєта» І. Карпенка-Карого (обидві – 1922), «Отелло» В. Шекспіра, «Батько» А. Стріндберґа (обидві – 1923), «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Вовки та вівці» О. Островського, «R.U.R.» К. Чапека (усі – 1924).

Рекомендована література

  1. Гладков Н. А. А. Л. Загаров – мастер и человек. Ковров, 1939;Google Scholar
  2. Піскун І. Український радянський театр. К., 1957;Google Scholar
  3. Український драматичний театр: У 2 т. Т. 2. К., 1959;Google Scholar
  4. Нікеєв О. Олександр Загаров і український театр. К., 1969;Google Scholar
  5. Шляхи і проблеми розвитку українського радянського театру. К., 1970;Google Scholar
  6. Леоненко Р. Перші українські державні театри: 1917–1919 роки // Зап. НТШ. Т. 237: Пр. Театрознав. комісії. Л., 1999;Google Scholar
  7. Боньковська О. Львівський театр Товариства «Українська бесіда»: 1915–1924. Л., 2003;Google Scholar
  8. Андрійцьо В. Олександр Загаров – директор і мистецький керівник Руського театру Товариства «Просвіта» в Ужгороді (1923–1925 рр.) // Наук. вісн. Київ. університету театру, кіно і телебачення. 2009. Вип. 4–5.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Загаров Олександр Леонідович / Р. Я. Пилипчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-15149

Том ЕСУ:

10-й

Дата виходу друком тому:

2010

Дата останньої редакції статті:

2010

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

15149

Кількість переглядів цього року:

69

Схожі статті

Воротилін
Людина  |  Том 5 | 2006
М. І. Щетинський
Прохаска
Людина  | 2023
Л. В. Войтович
Верменич
Людина  |  Том 4 | 2005
Н. І. Кривенко

Нагору