ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Кримськотатарська архітектура

КРИМСЬКОТАТА́РСЬКА АРХІТЕКТУ́РА Одне з важливих місць у заг. культур. спадщині кримських та­тар належить середовищу їхньої життєдіяльності, яке формують архіт. об’єкти. Своєрідністю Кри­му є винятк. природ. колорит, який створюють лісисті гори, що прилягають до узбережжя, химерні скелі, котрі вклинюються в Чорне море, степ. простори. Палаци, мечеті, мавзолеї, медресе, фортеці, лазні, громад. будівлі, збудовані в Кри­му декілька століть тому, безцінні своєю красою, істор. значенням і символіч. виразністю.

Узагальнення числен. матеріалів щодо давніх пам’яток зод-чества в Криму дозволило ви­явити усталені споконвіку харак­терні прийоми в містобудуванні та арх-рі, які у проектуванні за-стосовують сучасні кримськотатар. архітектори. Формування К. а. відбувалося під впливом традицій народів Крим. п-ова, середземномор. і турец. арх-р. Кримськотатар. стиль – строгий, витриманий, з характер. орнаментом, без надлишку деталей і дорогих оздоблюв. матеріалів.

Донині визначні зразки К. а. збереглися у містах Старий Крим (до створення Крим. ханства мав назви Солхат, Ескі-Керим) Кіров. р-ну, Бахчисарай, Євпаторія (до 1784 – Гезлев), Феодосія (1266–1787 – Кафа), Сімферополь (до 1784 – Ак-Мечеть), Алушта, Ялта та ін. У м. Солхат, яке було засн. в античну епоху в передстеп. зоні, на Сх. Агармиша, на «Великому шовк. шляху» з Європи в Азію, в давнину від природ. водозбір. галерей були прокладені керам. водогінні труби. Його жителі, використовуючи значну водоносність Агар­миша, забезпечили за допомогою зелених насаджень та фонтанів, басейнів, колодязів, озерець необхід. комфорт навколо архіт. об’єктів. Серед найвизнач­ніших споруд м. Старий Крим – палац хана Батия (1253), мечеть Бей-Барса (1287–88), мечеть хана Узбека (1314) з медресе (1332–33), хан (караван-сарай, або гостин. двір; 14 ст.). Окрім розвинутої торгівлі, актив. забу­дові міста сприяло те, що в ньому знаходилася столиця (1427 перенесена у м. Чуфут-Кале, нині його залишки – за 3 км від Бахчисарая). Другим містом за рів­нем розвитку торгівлі з відповід. арх-рою у передгір. частині був Карасубазар (від 1944 – Білогірськ), який належав роду беїв Ширинських. У ньому спорудже­но 2 караван-сараї: великий (15 ст.) і малий (17 ст.) таш-ха­ни.

Завдяки торгівлі європ. країн зі Сходом наприкінці 17 ст. він став найбільшим за кількістю насел. та відповідно житл. і громад. будівель містом Крим. п-ова. Найпотужніше порт. місто у 16 ст. – Кафа, в якому крим. татари зве­ли 70 мечетей. Найкраще збереглася мечеть Муфтій-Джамі (1623), створ. в осман. архіт. тра­диціях. Виразну кримськотатар. забудову з кривими середньовіч. вуличками та ландшафтну арх-ру має Бахчисарай, через який ущелиною вздовж скель протікає р. Чурук-Су. Першими відомими спорудами на тер. міста були надмогил. пам’ят­ни­ки (дюрбе) з мармуру та піщанику з вирізьбленим написом молитви, текіє дервішів (мона­стир мандрів. мусульман. проповідників) і мечеть. Мавзолеї (дюрбе) мали поминал. наземні поверхи та підземні склепи для померлих. Правильні пропорції, співмірність частин, якісне мурування з тесаного каменю на міцному вапняк. розчині сприяли задовіл. збереженню цієї цікавої малої форми архітектури Криму 16–17 ст. Перший крим. хан Хаджі-Ґірей у серед. 15 ст. влашту­вав у старій частині міста свою укріплену резиденцію, а внизу, в Салачику (нині істор. р-н на окраїні), збудував палац.

Комплекс палац. будівель складається з мечеті, Зинджирли медресе та лазні. Сад-палац (кримськотатар. – Бахча-сарай), від якого походить назва міста, створю­вали зі сх. пишністю бл. 300 р., починаючи від 17 ст. (див. Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник). Він двічі зазнавав руйнувань під час рос.-турец. воєн, кілька разів його відновлювали та перебудовували, щоразу змінюючи. Зі Сх. до приміщення палац. варти прилягає найкрасивіша та найошатніша будівля комплексу – велика ханська мечеть (Хан-Джамі). В її арх-рі досягнуто стильової єдності зовн. і внутр. планування – екстер’єру та інтер’єру. У старому місті була поширена житл. забудова садиб. типу. Кожний дім, прилаштований до певного рельєфу, мав асиметр. планування, конструкт. і функціон. розподіл за поверхами: нижній, кам’яний, був при­значений для госп. потреб, верх­ній, фахверково-дерев’яний, – для житлових. Другий поверх збоку вулиці консольно нависав над входом, а у дворі облаштовували заг. скляну веранду зі сходами на терасу. В арх-рі міс­та відчут. вплив зодчества Неаполя Скіфського, Ак-Мечеті, Сімферополя (3 епохи, на межі яких відбулися кардинал. зміни в історії Криму). Обриси 2-х із них – Ак-Мечеті та Сімферополя – залишилися у заг. силуеті сучас. міської забудови (їх мож­на спостерігати з Салгир. долини). Над входом до собор. мечеті Кебир-Джамі зберігся напис араб. мовою про те, що вона була споруджена 1508 на честь хана Султан Менглі-Ґірея Абду­рахман-бек Алі.

Стіни храму зве­дені з черепашк. каміння на гли­няному розчині, згодом поштукатурені й повапновані. Білизну стін постійно поновлювали, уна­слі­док чого мечеть, а потім і татар. поселення, що тут виникло, отримали назву Ак-Мечеть (Біла мечеть). У 19 ст. збудовано ще одну соборну мечеть – Базар-Джамі, а також мечеті Тохта-Джамі (1827), Джума-Джа­мі (1829), Ак-Мечеть (1849), Сеїд-Нафе (1860), Оні-Джума-Джамі (1866) та ін. Наприкінці цього століття у Сімферополі існувало не менше 10 мечетей. Середньовічна частина Євпаторії (Гез­лева) лежить на рівному мор. узбережжі Каламітської затоки. Місто протягом багатьох століть інтенсивно забудовували та ущіль­нювали, особливо після того, як крим. хан Девлет-Ґірей I наказав на честь своєї коронації закласти 1552 найбільшу та найвеличнішу на Крим. п-ові мечеть Джума-Джамі.

За твердженням дослідників, її будівництво завершилося 1564. Під склепінням нового храму оголошене право на Крим. ханство (фірман), отримане у Стамбулі. У ньому зберігається скріплений підписом хана спец. акт, приурочений до цієї події. Проект Гезлев. мечеті хан замовив у визнач. турец. арх. Хадже Сінану. Мечеть Джума-Джамі вирізняється скромністю та лаконічністю форм і декор. оздоблення, що було характер. для архітектури Крим. ханства, на відміну від помпез. архітектури Осман. імперії. Серед ін. пам’яток К. а. в Євпаторії – турец. лазня, текіє дервішів (обидві – 16 ст.), чайний будиночок (кін. 19 ст.). У с. Соколине Бахчисарай. р-ну – палац князів Юсупових, збудований 1910 арх. М. Красновим, творцем Лівадій. палацу для імператор. родини. Цей видат. рос. зодчий збирав предмети кримськотатар. старовини, від 1900 реставрував Бахчисарай. палац, тому у заг. вигляді соколин. споруди прослідковуються стиль й архіт. мотиви бахчисарайської. Такому вибору безперечно спри­яло й походження замовника – рос. вельможі з давнього князів. роду, родоначальником якого був кримськотатар. князь Юсуф.

Наприкінці 1980-х рр. розпочав­ся новий період у житті кримськотатар. народу – повернення та облаштування в Криму. Для відродження своєї культури та традицій кримськотатар. архітектори розробили низку проектів, однак значну кількість з них унаслідок політ., нац., фінанс. та ін. причин не вдалося реалізувати. Серед сучас. крим­ськотатар. арх. – І.-Г. Нагаєв, З. Нагаєва, Ш. Халілов, А. Бекіров, Л. Буджурова, Е. Керімов, С. Сеутов, Т. Меметова (авторка статей в ЕСУ про укр. архітекторів Криму), С. Халілов, М. Ума­ров, Я. Якубов. Брат і сестра Нагаєви самостійно, а також у співавт. з ін. архітекторами спро­ектували забудову ділянок курорт. зони Феодосії (1990), ген­план і забудову мікрорайонів Ісмаїл-Бей у Євпаторії (1991) та Кам’янка-Біла у Сімферополі (1992), культурно-етногр. комп­лекс у Євпаторії (1991–92), інте­р’єри та фасад Кримськотатар. муз.-драм. театру (2000), скульп­турно-простор. комплекс-мону­мент «Відродження» (2003–04; Державна премія України ім. Т. Шев­ченка, 2005), міжнац. центр куль­тури «Крим» (2006), мемор. комп­лекс льотчику, двічі Герою Рад. Союзу С. Амет-Хану (2009–10), комплекс собор. мечеті Джума-Джамі (2011), пам’ятник жертвам депортації Криму (2013) у Сімферополі, мечеть, благо­устрій скверу побл. автовокзалу (обидва – 2006) в Алушті, готель на 45 місць у с. Привітне Алуштин. міськради (2007), етногр. с. Чалаш (2006) і генплан с-ща Кутлук (2013) побл. м. Судак, міжнар. турист. комплекс «Пристань хмар» у Ялті, готель на 30 місць у м. Алупка Ялтин. міськради (обидва – 2008).

Літ.: Андриевский А. Крым и крым­ские татаре. К., 1892; Крачковская В. Татарское искусство и быт в Крыму // Восток. 1925. № 3; Кримський А. Ю. Сторінки з історії Криму та кримських татар. К., 1930; Алпатов М. В. Немеркнущее наследие. Москва, 1991; Крикун Е. В. Памятники крымскотатарской архитектуры (XIII–XХ вв.). Сф., 1998; На­­гаева З. С., Абдурахманова Л. А. Исторические этапы застройки Бахчисарайского дворцового комплекса // Сучасні пробл. архітектури та містобудуван­ня: Зб. наук. пр. К., 2011. Вип. 26; Нагаева З. С., Керимов Э. С. К вопросу о формировании жилой застройки крым­ских татар в XVIII–XIX вв. в Бахчисарайском районе Крыма // Зб. наук. пр. Нац. авіац. університету. К., 2011. Вип. 5–6.

З. С. Нагаєва

Рекомендована література

  1. Андриевский А. Крым и крым­ские татаре. К., 1892;
  2. Крачковская В. Татарское искусство и быт в Крыму // Восток. 1925. № 3;
  3. Кримський А. Ю. Сторінки з історії Криму та кримських татар. К., 1930;
  4. Алпатов М. В. Немеркнущее наследие. Москва, 1991;
  5. Крикун Е. В. Памятники крымскотатарской архитектуры (XIII–XХ вв.). Сф., 1998;
  6. На­­гаева З. С., Абдурахманова Л. А. Исторические этапы застройки Бахчисарайского дворцового комплекса // Сучасні пробл. архітектури та містобудуван­ня: Зб. наук. пр. К., 2011. Вип. 26;
  7. Нагаева З. С., Керимов Э. С. К вопросу о формировании жилой застройки крым­ских татар в XVIII–XIX вв. в Бахчисарайском районе Крыма // Зб. наук. пр. Нац. авіац. університету. К., 2011. Вип. 5–6.

Фотоілюстрації

завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Кримськотатарська архітектура / З. С. Нагаєва // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-1519. – Останнє поновлення : 1 січ. 2023.

Том ЕСУ:

15-й

Дата виходу друком тому:

2014

Дата останньої редакції статті:

2023-01-01

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

1519

Кількість переглядів цього року:

336

Схожі статті

Експоцентр України, національний комплекс
Архітектурні споруди  | Том 9 | 2009
В. Г. Диптан

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ
Нагору