Загородський Василь Георгійович
ЗАГО́РСЬКИЙ Василь Георгійович (27. 02. 1926, с. Карамахмед Ізмаїл. пов., Бессарабія, нині Шевченкове Кілій. р-ну Одес. обл. — 01. 10. 2003, Кишинів) — композитор, педагог, музично-громадський діяч. Нар. арт. Молд. РСР (1982). Державна премія Молд. РСР (1968). Орден Респ. Молдова (1997). Закін. Кишинів. консерваторію (1952; кл. композиції Л. Гурова), де й викладав від 1957 (нині Академія музики, театру й образотвор. мистецтв): заст. дир. з навч. і наук. роботи (до 1959), від 1970 — доцент Водночас 1959–62 — директор Молд. театру опери та балету (Кишинів). Член правління (від 1956), голова (1964–90) Молд. СК; секр. правління СК СРСР (від 1968). Член виконкому Міжнар. муз. ради ЮНЕСКО (1978–90). Творчості З. притаманна лірико-романт. спрямованість; спираючись на молд. муз. фольклор, він часто звертався до виконав. традицій леутарів.
Додаткові відомості
- Основні твори
- балет «Світанок» (1960); симфонія-балет «Перехрестя» (1977; за мотивами поезій Ф.-Ґ. Лорки); кантати — «Під прапором перемог» (1952), «Революція триває» (1962), «Хто збиває росу» (1981; нова версія — 2001); для оркестру — Симфонія до мажор (1955), скерцо (1948), 5 п’єс (1962); камерно-інструм. ансамблі — «Жок» для струн. квартету (1949), квартет (1964); для фортепіано — «Бурлеска» (1963), соната (1956), соната-фантазія (1987), соната для скрипки соло (1993); 2 концертні п’єси для труби і фортепіано (1958); хори a capella — цикл «Літній вечір» (1949); для голосу з оркестром — «Лірична поема» (1957–58); для голосу з фортепіано — балада «Безсмертник» (1950); романси, пісні, обробки молд. нар. пісень, музика до фільмів.
Завантажити статтю
Людина 
