Задніпровський Михайло Олександрович

ЗАДНІПРО́ВСЬКИЙ Михайло Олександрович (справж. – Буряченко; 09. 01. 1924, с. Кам’янка, нині місто Черкас. обл. – 09. 06. 1980, Київ) – актор. Чоловік Ю. Ткаченко, батько Олександра, дід Назара Задніпровських. Народний артист УРСР (1969). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1971). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1950; викл. В. Вільнер). Відтоді працював у Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка. Тонкий ліризм і драм. глибина, притаманні З., відрізняли творчу палітру митця. Комедійні ролі у його виконанні майстерно наповнювалися справді «нар.» рисами, ставали улюбленими і впізнаваними. З. – блискучий виконавець ролей укр. класич. драматургії.

Ролі: Іван («Житейське море» І. Карпенка-Карого), Михайло Гурман («Украдене щастя» І. Франка), Наріжний («Тил» М. Зарудного), Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Максим Максимович («Пам’ять серця» О. Корнійчука), Марко Безсмертний («Правда і кривда» М. Стельмаха), Дон Сезар де Базан (однойм. п’єса А. Деннері і Ф. Дюмануара).

Літ.: Артеменко З. Талант і праця. Молоді митці Києва // Веч. Київ. 1956, 17 трав.; М. О. Задніпровський: Некролог // Там само. 1980, 12 черв.

І. Б. Матяш

Основні ролі

Іван («Житейське море» І. Карпенка-Карого), Михайло Гурман («Украдене щастя» І. Франка), Наріжний («Тил» М. Зарудного), Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Максим Максимович («Пам’ять серця» О. Корнійчука), Марко Безсмертний («Правда і кривда» М. Стельмаха), Дон Сезар де Базан (однойм. п’єса А. Деннері і Ф. Дюмануара).

Рекомендована література

1. Артеменко З. Талант і праця. Молоді митці Києва // Веч. Київ. 1956, 17 трав.;
   Google Scholar Internet
2. М. О. Задніпровський: Некролог // Там само. 1980, 12 черв.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю