Задорожний Іван-Валентин Феодосійович
ЗАДОРО́ЖНИЙ Іван-Валентин Феодосійович (07. 07. 1921, м. Ржищів, нині Київ. обл. — 21. 10. 1988, Київ, похов. у Ржищеві) — живописець, графік і монументаліст. Батько Н. Задорожної. Державна премія України ім. Т. Шевченка (1995, посмертно). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960). Член СХУ (1956). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київський художній інститут (1951; викл. К. Єлева, А. Петрицький, О. Шовкуненко). Працював у ньому викл. (1952–55). Від 1946 брав участь у всеукр., всесоюз. та зарубіж. мист. виставках. Персон. — посмертні у Києві (1991, 1993–2002), Ржищеві (2000). Автор живопис. полотен, монум. розписів, плакатів, вітражів, різьблень на дереві, гобеленів, скульптур. Працював у «суворому» стилі, реалізмі, неофольклоризмі. Твори глибоко національні, відзначаються пошуками виражал. засобів, утвердженням поет. етноідеалів, оригінал. композицією, досконалим рисунком, добре згармонійов. колір. гамою. За новації З. зазнав переслідувань. Окремі роботи зберігаються в НХМ, Бердян. (Запоріз. обл.), Горлів. (Донец. обл.), Дніпроп., Івано-Фр., Полтав., Сум. ХМ, ДТГ (Москва). 2000 на базі картин. галереї у м. Ржищів відкрито Задорожного І.-В. ім. Музей образотворчого мистецтва, при Нац. університеті «Києво-Могилян. академія» створ. Музей І.-В. Задорожного «Хата».
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Б. Хмельницький залишає в заставу кримському ханові свого сина Тимоша» (1954), «Вони безсмертні. Краснодонці» (1955), «Апасіоната» (1960), «Кобзар» (1961), «В ім’я життя» (1963), «Прометей», «На місці минулих боїв. Мої земляки» (обидва — 1964), «Весілля» (1967), триптих «Мати» (1969), «Садкам цвісти» (1970), «Ярослав Мудрий», «Петро Могила» (обидва — 1973), «Роксолана», «Маруся Чурай» (обидва — 1977), «Моя мати» (1980), «Козак Мамай» (1982), «Літописець Нестор» (1984), «Аттіла», «Аліпій», «М. Березовський», «Хліб насущний» (усі — 1985), «Солдатські матері» (1986), «Танок смутку» (1987), «Поет і цариця», «Ластівки», «На вічній дорозі розп’яті ми», «Сину, збагати світ!», «Богоматір» (усі — 1988); вітражі — «Т. Шевченко і народ» (Київ. університет, 1969, співавт.), «Наша пісня — наша слава» (Палац культури м. Кременчук Полтав. обл., 1971, співавт.), «Космос» (1974), «Народження технічної думки» (1975; обидва — Палац культури м. Павлоград Дніпроп. обл.), «Скіфія» (1980), «Легенди про Кия» (на станціях Київ. фунікулера, 1983); гобелени — «Кий» (1982), «Сім’я», «Засійся, чорна ниво, волею ясною», «Пісня» (усі — 1988); різьблення — рельєф «Весільне свято» (1972, Палац культури у м. Кременчук), панно «Закохані» (1978), «Криниця М. Коцюбинського» (Літ.-мемор. музей М. Коцюбинського в Чернігові, 1978–82); плакати — «Слава переможцю» (1946), «Привіт борцям за мир і демократію!» (1955); комплексне оформлення готелю «Либідь» (Київ, 1979–82).
Рекомендована література
- Іван-Валентин Задорожний: Каталог виставки творів. К., 1991;
- Данилейко В. До аспектів етнографізму і космології у творчості Івана-Валентина Задорожного (До 75-річчя визнач. укр. мистця) // ОМ. 1997. № 1;
- Заповіт майстра // Петрова О. Мистецтвознавчі рефлекії: Зб. ст. К., 2004;
- Ямборко О. Я. Гобелени в творчості Івана-Валентина Задорожного // Вісн. Харків. академії дизайну і мистецтв. 2005. № 7;
- Іван-Валентин Задорожний // Студії мистецтвознавчі. 2006. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
