ЗАРИ́ЦЬКА Євгенія Ромуальдівна (09. 10. 1910, м. Рава-Руська, нині Жовків. р-ну Львів. обл. — 05 (за ін. даними — 08). 10. 1979, м. Рей Мальмезон побл. Парижа) — спів­ачка (мецо-сопрано), педагог. Дочка Р. Зарицького. Навч. на філос. факультеті Львів. університету, закін. Львів. консерваторію (1939; кл. А. Дідура). Вдосконалювала майстерність в Італії та Австрії. Дебютувала 1937 на сцені Львів. опери. 1939–46 спів­ала у театрі «Ла Скала» (Мілан), у театрах Риму, Неаполя, Венеції (усі — Італія). Ви­ступала на радіо у багатьох країнах, включаючи до про­грам твори укр. композиторів. 1946–52 — солістка театру «Ковент-Ґарден» (Лондон). Від 1953 мешкала в Парижі, за­ймалася пед. діяльністю. Гастролювала у Франції, Іспанії, Швейцарії, Алжирі, Пн. Америці. Ви­ступала як солістка з провід. симф. оркестрами світу під керівництвом І. Стравинського, П. Гіндеміта, Е. Ансерме та ін. Володіла голосом широкого діапазону, рівним в усіх регі­страх. У концерт. репертуарі — твори укр. та зарубіж. композиторів, нар. пісні, романси. Пропагувала укр. муз. мистецтво. Здійснила записи на грамплатівки. До альбому «Пісні України» (1956) уві­йшли соло­співи М. Лисенка, К. Стеценка, М. Вериківського, Л. Ревуцького, Б. Кудрика, В. Барвінського, Н. Нижанківського, В. Балтаровича, М. Колес­си.