Зарицька Євгенія Ромуальдівна

ЗАРИ́ЦЬКА Євгенія Ромуальдівна (09. 10. 1910, м. Рава-Руська, нині Жовків. р-ну Львів. обл. — 05 (за ін. даними — 08). 10. 1979, м. Рей Мальмезон побл. Парижа) — співачка (мецо-сопрано), педагог. Дочка Р. Зарицького. Навч. на філос. факультеті Львів. університету, закін. Львів. консерваторію (1939; кл. А. Дідура). Вдосконалювала майстерність в Італії та Австрії. Дебютувала 1937 на сцені Львів. опери. 1939–46 співала у театрі «Ла Скала» (Мілан), у театрах Риму, Неаполя, Венеції (усі — Італія). Виступала на радіо у багатьох країнах, включаючи до програм твори укр. композиторів. 1946–52 — солістка театру «Ковент-Ґарден» (Лондон). Від 1953 мешкала в Парижі, займалася пед. діяльністю. Гастролювала у Франції, Іспанії, Швейцарії, Алжирі, Пн. Америці. Виступала як солістка з провід. симф. оркестрами світу під керівництвом І. Стравинського, П. Гіндеміта, Е. Ансерме та ін. Володіла голосом широкого діапазону, рівним в усіх регістрах. У концерт. репертуарі — твори укр. та зарубіж. композиторів, нар. пісні, романси. Пропагувала укр. муз. мистецтво. Здійснила записи на грамплатівки. До альбому «Пісні України» (1956) увійшли солоспіви М. Лисенка, К. Стеценка, М. Вериківського, Л. Ревуцького, Б. Кудрика, В. Барвінського, Н. Нижанківського, В. Балтаровича, М. Колесси.

Партії: Марина, Марфа («Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського), Ольга («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Керубіно, Дорабелла («Весілля Фіґаро», «Так роблять усі жінки» В.-А. Моцарта), Кармен (однойм. опера Ж. Бізе), Амнеріс, Азучена («Аїда», «Трубадур» Дж. Верді).

Літ.: Людкевич С. Вечір пісень і арій Гени Зарицької // Діло. 1938. № 80; 1939. № 261; Співає Є. Зарицька в Римській консерваторії // Наші дні. 1941. № 3; Витвицький В. Євгенія Зарицька // Свобода. 1959, 13 січ.; Лисенко І. Оповита легендою // КіЖ. 1994, 26 листоп.; Герман В. Євгенія Зарицька: Безсмертний спів у храмі Мельпомени // Слово Просвіти. 1998. № 10; Головащенко М. Євгенія Зарицька // УкрС. 2001. Спецвип.

М. І. Головащенко

Основні партії

Марина, Марфа («Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського), Ольга («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Керубіно, Дорабелла («Весілля Фіґаро», «Так роблять усі жінки» В.-А. Моцарта), Кармен (однойм. опера Ж. Бізе), Амнеріс, Азучена («Аїда», «Трубадур» Дж. Верді).

Рекомендована література

1. Людкевич С. Вечір пісень і арій Гени Зарицької // Діло. 1938. № 80;
   Google ScholarInternet
2. 1939. № 261;
   Google ScholarInternet
3. Співає Є. Зарицька в Римській консерваторії // Наші дні. 1941. № 3;
   Google ScholarInternet
4. Витвицький В. Євгенія Зарицька // Свобода. 1959, 13 січ.;
   Google ScholarInternet
5. Лисенко І. Оповита легендою // КіЖ. 1994, 26 листоп.;
   Google ScholarInternet
6. Герман В. Євгенія Зарицька: Безсмертний спів у храмі Мельпомени // Слово Просвіти. 1998. № 10;
   Google ScholarInternet
7. Головащенко М. Євгенія Зарицька // УкрС. 2001. Спецвип.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю