ЗАРУ́БІН Валентин Іванович (30. 10 (11. 11). 1867, Харків — 15. 05. 1938, м. Земун, нині Сербія) — лікар-дерматовенеролог. Син І. Зарубіна. Доктор медицини (1897), професор (1904). Закін. Військ.-мед. академію в С.-Петербурзі (1891), де й працював. 1894 повернувся до Харкова, працював в Університеті (з пере­рвами): 1917–19 — завідувач кафедри системат. і клін. вче­н­ня про шкірні й сифілітичні хвороби; водночас від 1911 очолював каф. у Жін. мед. ін­ституті. 1897–98 пере­бував у закордон. від­ряджен­ні з метою огляду наук. дерматол. і сифілідол. установ Відня й Парижа; 1899–1900 удосконалював зна­н­ня у Бреслав. (нині Вроцлав, Польща) та Берн. університетах. 1904–08 — завідувач кафедри системат. і клін. вче­н­ня про шкірні й сифілітичні хвороби Новорос. університету в Одесі. Від 1920 працював лікарем у м. Скопʼє (нині Македонія); у 1930-х рр. — у Белґраді, мав приватну лікар. практику. Один із засн. Харків. дерматол. і венерол. товариства (1900). Наукові дослідже­н­ня з про­блем сифілідології й дерматології.