ЗАСТИРЕ́ЦЬ Йосип Якович (псевд.: Партицький, Романецький; 15. 08. 1873, х. Романця побл. с. Конюшків, нині Бродів. р-ну Львів. обл. — 15. 01. 1943, Львів) — історик, греко-католицький священик, письмен­ник. Доктор філософії Віден. університету (1914). Закін. нім. гімназію у Бродах (1893), навч. у Греко-катол. семінарії у Львові, студіював богословʼя (1893–95), історію та нім. мову (1895–97) на філос. факультеті Львів. університету. Рукопоклад. на священика 1898. Працював катехитом, учителем історії, нім. та укр. мов у Бережан. польс. (нині Терноп. обл.; 1900–02), Львів. академ. (1902–1904, 1917–33), польс. (1904–06), Терноп. (1907–14) г-зіях. Ініціював будівництво школи ім. Т. Шевченка у Львові (1898). Заснував у Тернополі Жін. товариство ім. княгині Ярославни, яке пере­видало до 100-річчя від дня народж. М. Шашкевича зб. «Русалка Дністрова» (1910). Очолював 1915–17 укр. курси учит. семінарії для галичан і буковинців у Відні. 1916 надіслав до Швед. АН меморіал з пропозицією нагородити І. Франка Нобелів. премією. Ініціював встановле­н­ня мемор. дошки на будинку у Відні, де мешкали і пере­кладали Біблію українською мовою П. Куліш та І. Пулюй. Заснував і видавав (спільно з А. Лотоцьким) щоден­ну г. «Нова рада» (Львів, 1919–20). Видав 1920 у Львові «Історію української національної літератури» — пере­робл. варіант роз­критиков. В. Щуратом та І. Франком під­ручника «Істория рускої літератури: Від найдавніших часів по нинішній день» (1902). Голова читальні товариства «Просвіта» у Стрий. р-ні Львова та гуртка товариства «Рідна школа». Автор наук. і наук.-популяр. статей на істор., реліг. й теол. тематику у пресі Галичини та Буковини («Богословський вісник», «Душпастир», «Буковина», «Руслан», «Нова зоря», «Українське слово», «Діло»); проз. зб. «З нашої бувальщини» (Коломия, 1902), «Оповіда­н­ня, новели, гуморески» (Л., 1918), драми «Млин».