ЗАТИРКЕ́ВИЧ-КАРПИ́НСЬКА Ганна Петрівна (дівоче — Ковтуненко; 08(20). 02. 1855, м-ко Срібне, нині смт Черніг. обл. — 12. 09. 1921, м. Ромни, нині Сум. обл.) — актриса, спів­ачка. Закін. Київ. ін­ститут шляхет. дівчат (1871). Після одруже­н­ня з поміщиком Д. Затиркевичем від 1874 проживала в с. Болотниця (нині Талалаїв. р-ну Черніг. обл.) та м. Прилуки (нині Черніг. обл.), де брала участь в аматор. концертах і драм. ви­ставах (зокрема зіграла роль Тетяни у ви­ставі «Москаль-чарівник» І. Котляревського). Успіш. ви­ступ у ролі Одарки в аматор. ви­ставі «Свата­н­ня на Гончарівці» Г. Квітки-Основʼяненка у Ромнах 1882 спонукав її до виходу на профес. сцену. 1883 під час гастролей трупи М. Кропивницького в Полтаві дебютувала під псевд. Прилуцька у комедії М. Старицького «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка». Того ж року під прі­звищем Затиркевич уві­йшла до складу цієї трупи, дир. якої був М. Старицький, а реж. — М. Кропивницький. Після поділу трупи залишилася з М. Кропивницьким (1885–88), згодом працювала в ін. його трупах (1889–92, 1896–98), у трупі М. Садовського (1892–96). Овдовівши, 1898 вдруге ви­йшла заміж за лікаря І. Карпинського і покинула сцену на 10 р., проживаючи з чоловіком на Пн. Уралі. Після смерті другого чоловіка від­новила сценічну діяльність 1908 як З.-К. Ви­ступала у мандрів. трупах Т. Колесниченка (1908–09), Д. Гайдамаки і О. Суслова (1909–10), Л. Касинкіна (1910), С. Глазуненка і О. Суслова (1911–12), Д. Гайдамаки (1912–15), П. Прохоровича (1916–17); Київ. театрі М. Садовського (1917–19); Держ. нар. театрі під керівництвом П. Саксаганського (Київ, 1919–20). У складі групи акторів колиш. Київ. театру М. Садовського 1920 прибула до Ромен, де до кінця життя ви­ступала в «Укр. трупі при товаристві “Просвіта”» (1920–21). Уві­йшла в історію укр. театру як видатна комедійна актриса, яка не мала суперниць у виконан­ні характер. ролей сварливих і добродуш. бабів та молодиць-цокотух, свекрух і матерів. Рецензенти від­значали її яскравий, соковитий, невичерп. гумор у комедій. ролях і душевну, зворушливу гру в ролях драм. плану, цілковиту єд­ність коміч. елементу з глибоко драматичним. З.-К. досягала цього умі­н­ням фіксувати в памʼяті і мистецьки від­творювати типові характери людей, їхню поведінку у стосунках з іншими, досконалою мімікою, без­доган. нар. вимовою, в якій не губилося жодне слово, вправним, сильним, над­звичайно рухливим голосом, який слухняно рокотав і пере­ливався у всіх тонах, набуваючи такого забарвле­н­ня, якого потребували різні нюанси: від мʼякоулесливого до лайливого, від тонкої іронії до від­вертого нищів. глузува­н­ня. Створила власну виконав. жін. школу, започаткувавши актор. тип коміч. старих бабів у всіх трупах укр. театру корифеїв і на­ступ. десятиліть 20 ст. У драм. репертуарі укр. театру пере­важали пʼєси зі значним муз. компонентом, З.-К. майстерно виконувала вокал. номери у ролях, виділяючись з-поміж тодіш. укр. артисток високим рівнем танц. і вокал. технік. Володіючи сильним і красивим альтом, що пере­ходив у мецо-сопрано, З.-К. створила високомист. образи в опер. та оперетк. ви­ставах: Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Явдоха Драбиниха, Горпина («Чорноморці», «Утоплена» М. Лисенка), Яциха («Пісні в лицях» М. Кропивницького). У концертах іноді виконувала твори С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка (перед­усім на сл. Т. Шевченка), М. Кропивницького. М. Лисенко висловлювався про актор. талант З.-К. як про «виняткове явище на світовій сцені». Її імʼя присвоєно 1926 Ромен. драм. театру (нині не існує).