Захаров Матвій Васильович

ЗАХА́РОВ Матвій Васильович (05(17). 08. 1898, с. Войлово, нині Твер. обл., РФ — 31. 01. 1972, Москва) — радянський військовий діяч. Маршал Рад. Союзу (1959). Професор (1948). Двічі Герой Радянського Союзу (1945, 1971). Герой Чехословаччини (1970). Державні нагороди СРСР. Учасник воєн. дій 1918–20 та 2-ї світової війни. Закін. факультети постачання (1928) і оператив. (1933) Військ. академії ім. М. Фрунзе, Військ. академію Генштабу (1937). Під час більшов. перевороту 1917 брав участь у штурмі Зимового палацу в Петрограді (нині С.-Петербург). У Червоній армії від 1918, зокрема від 1940 — начштабу Одес. військ. округу, від 1942 — начштабу Калінін., Резерв., Степового, 2-го Укр., Забайкал. фронтів. Зробив знач. внесок у планування, підготовку та проведення Бєлгород.-Харків., Кіровогр., Корсунь-Шевченків., Уман.-Ботошан., Хінгано-Мукден. та ін. наступал. операцій. 1945–49 і 1963–64 — нач. Військ. академії Генштабу; 1949–52 — заступник нач. Генштабу з розвідки; 1953–57 — командувач Ленінгр. військ. округу; 1957–60 — головнокомандувач Групи рад. військ у Німеччині; 1960–63 і 1964–71 — нач. Генштабу та перший заст. міністра оборони СРСР. Від 1961 — чл. ЦК КПРС. Під його наук. керівництвом написано низку праць з військ. теорії та історії, серед яких  — «О научном подходе к руководству войсками» (1967), «50 лет Вооруженных сил СССР» (1968), «Финал» (1969), «Освобождение Юго-Восточной и Центральной Европы войсками 2-го и 3-го Украинских Фронтов (1944–1945)» (1970; усі — Москва). Прах З. розміщений у Кремлів. стіні на Красній площі.

Завантажити статтю