Захарук Юрій Миколайович
ЗАХАРУ́К Юрій Миколайович (12. 04. 1914, Вінніпеґ — 12. 04. 1997, Москва) — археолог. 1923 разом із батьками переїхав до УСРР. Доктор історичних наук (1981). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1977). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Одес. університет (1938). Працював у Житомир. краєзнав. музеї (1938–40); від 1948 (з перервою) — в Інституті археології АН УРСР (Київ): 1960–71 — заступник директора з наукової роботи, водночас 1968–70 — завідувач відділу новобудов. експедицій; 1950–60 — у Інституті сусп. наук. АН УРСР (Львів): від 1953 — завідувач відділу археології, від 1955 — заступник директора з наукової роботи; 1971–85 — заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу метод. дослідж. в археології, від 1986 — старший науковий співробітник Інституту археології РАН (Москва). Вивчав пам’ятки і культури енеоліту Подніпров’я, Волині, Прикарпаття, розробляв теор. проблеми археології. Керував експедиціями «Великий Київ» (1948, 1950), Волино-Поділ. (1949), Волин. (1951–52), Дністров. (1953–54) та ін. Брав участь у підготовці 3-том. «Археології Української РСР» (К., 1971–75).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Софіївський тілоспальний могильник // Археол. пам’ятки. 1952. Т. 4; Проблема позднего Триполья в Среднем Поднепровье по материалам исследований последних лет // Краткие сообщения Ин-та археологии АН УССР. 1953. Вып. 2; Методологические проблемы археологической науки. Москва, 1981; Археология: критерий научности // Первобыт. археология. К., 1989.
Рекомендована література
- Пам’яті Юрія Миколайовича Захарука // Археологія. 1998. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
