ЗАХАРУ́К Юрій Микола­йович (12. 04. 1914, Він­ніпеґ — 12. 04. 1997, Москва) — археолог. 1923 разом із батьками пере­їхав до УСРР. Доктор історичних наук (1981). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1977). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Одес. університет (1938). Працював у Житомир. крає­знав. музеї (1938–40); від 1948 (з пере­рвою) — в Ін­ституті археології АН УРСР (Київ): 1960–71 — за­ступник директора з наукової роботи, водночас 1968–70 — завідувач від­ділу новобудов. екс­педицій; 1950–60 — у Ін­ституті сусп. наук. АН УРСР (Львів): від 1953 — завідувач від­ділу археології, від 1955 — за­ступник директора з наукової роботи; 1971–85 — за­ступник директора з наукової роботи, завідувач від­ділу метод. дослідж. в археології, від 1986 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту археології РАН (Москва). Ви­вчав памʼятки і культури енеоліту Подні­провʼя, Волині, Прикарпа­т­тя, роз­робляв теор. про­блеми археології. Керував екс­педиціями «Великий Київ» (1948, 1950), Волино-Поділ. (1949), Волин. (1951–52), Дністров. (1953–54) та ін. Брав участь у під­готовці 3-том. «Археології Української РСР» (К., 1971–75).